ХРИСТОС:
Моя дитино, не покладайся надто на людську дружбу і людські засоби. Людина і річ можуть подати лише обмежену допомогу у твоїх щоденних потребах. Якщо надто залежиш від них, ти приречений на гірке розчарування. Поклади свою основну надію на Мене понад усіх людей і речі, що задовольняють твої потреби щодня.
Люди, які підтримують тебе сьогодні, можуть бути проти тебе завтра. Ті, які подобаються тобі сьогодні, можуть не подобатись пізніше. Речі, що задовольняють нині, можуть не задовольняти в майбутньому. Тож не будь настільки нерозумним, щоб надто покладатися на мінливі створіння.
Лише Я знаю і хочу того, що справді найкраще для тебе в усі часи. Лише Я незмінний і всезадовільняючий. Передусім покладайся на Мене і Мою святу Волю. Від усього решта ти можеш залежати тільки тоді, коли Я на це дозволяю.
Надто мало людей мають таку довіру, якої Я вимагаю. Багатьом бракує довір’я, яке бажаю бачити в них. Якщо цілковито віддаси щоденне життя в Мої руки, Я робитиму те, що для тебе є найкращим.
Небесне досконале життя – єдине тривале добро для тебе. Живи на землі згідно з Моїм законом, і Я не покину тебе у твоїх справді важливих потребах.
РОЗВАЖ:
Нехай я ніколи занадто не залежу від людей. Люди можуть допомогти мені тільки до певної межі. Люди – такі ж творіння, як і я. Існує межа їхній мудрості, розумінню і любові. Лише в Бозі знайду досконале Розуміння, всезадовільняючу Любов і безмежну Мудрість. Якщо зможу поставити Бога на перше місце у своєму щоденному житті, відбудеться велика зміна в моєму світогляді, моїй доброті і в усьому, що навколо мене. Люди більше не зможуть викрасти мій внутрішній мир, і не потребуватиму товариства людей так сильно, як раніше. Я насолоджуватимусь новою свободою, вільною від людських суперечок, що зараз хвилюють чи навіть лякають мене.
МОЛИСЯ:
В усіх моїх потребах, дорогий Ісусе, допоможи мені не залежати лише від помочі людей. Ти повинен бути центром мого існування. Уся радість, любов, усі амбіції, увесь успіх – все, що я коли-небудь знав і любив, – усі ці речі лише крихітні відображення великої, усезадовільняючої Слави, якою є Ти. Коли я нарешті побачу Тебе віч-на-віч у Небі, мій Боже, аж тоді зрозумію, наскільки неповними є щастя і радість цього земного життя. Допоможи мені жити для Тебе і крокувати до Неба кожної миті мого життя. Хочу йти між людей, дивлячись на Тебе. Даруй мені ласку ніколи більше надто не залежати від людської допомоги. Амінь.
