14 лютого, у День усіх закоханих, прийнято говорити про любов. Зважаючи на це, є чудова нагода поговорити про любов… до Бога. Загалом, у людей мало знайомих з Біблією, Бог асоціюється або із страхом або з нудьгою, але вже точно не з любов’ю. І яким могло бути здивування цих людей, якби вони дізналися, що «хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов» (1Ін. 4:8). Когось цей біблійний вірш не тільки б здивував, але б і надихнув, адже багато хто почне вважати, що знає Бога. Дивує? А чому б і ні, адже через те, що вони люблять, принаймні так гадають, тому вважатимуть, що знають Бога. Але чи відповідає такий погляд дійсності?
Щоб з’ясувати це, варто звернутися за допомогою до Біблії: «І один з них, законник, спокушаючи Його (Христа), запитав, кажучи: Учителю, яка заповідь найбільша в законі? Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки» (Мф. 22:36-40), – тобто все біблійне вчення. Отже любов, згідно Біблії, може бути до Бога і до ближніх, до того ж, ці два види любові взаємно доповнюють один одного. Так ставленням до своїх ближніх ми одночасно виявляємо своє ставлення до Господа, саме так, і ніяк інакше, адже «хто каже: “Я люблю Бога”, а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?» (1Ін. 4:20).
З’ясуванню ж питання, хто саме є моїм ближнім, присвячена Христова притча про милосердного самарянина, згідно якої ближнім є людина, яка перебуває поруч із тобою, і якій ти можеш допомогти. Не виявляєш бажання, а саме можеш допомогти. Більше того, таким ближнім може бути зовсім незнайома людина, навіть вороже до тебе налаштована, і яку треба, згідно заповіді Божої, любити. Або ж зробити їй те, що б сам волів би, щоб тобі зробили, якби опинився в подібному становищі.
А як же стосовно любові в її більш звичному людському розумінні? – Таке питання може виникнути в багатьох людей, якби вони ознайомилися з попередніми двома абзацами цього допису. Чесно кажучи, біблійна відповідь їх би розчарувала: «І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять. І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати» (Лк. 6:32-34). Отже, у любові в її більш звичному людському розумінні немає нічого особливого. Тому любити лише тих людей, які у свою чергу ставляться добре до тебе, не можна вважати якоюсь заслугою чи чимось особливим.
А пізнання Бога відбувається, коли людина виходить за межі звичної людської любові, і намагається слідувати наступному Христовому заклику: «Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6:35-36). Насправді, така любов не під силу людині, такої любові можна досягнути лише з Божою допомогою. І під час такого досягання людина пізнає Бога і дізнається, що насправді є любов’ю.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Що насправді є любов’ю
Ваш коментар: