Багатьом вірним відомо, що притча про блудного сина так чи інакше стосується кожного з нас. Втім, про цей факт більшість постійно забуває, і лише опинившись біля чергового «корита» знову пригадує…
Звісно, багато хто не погодиться з твердженням, що ми постійно, ледь не декілька раз на день тікаємо від Небесного Отця, вирушаючи «у далекий край» (Лк. 15:13) привабливо-оманливого гріха. Хоча, насправді, далеко «вирушати-тікати» зовсім не треба, адже гріх зовсім поруч з нами, буквально на відстані простягнутої руки… чи навіть погляду. Недаремно ж Спаситель попереджав, «що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму» (Мф. 5:28). І сприймати це попередження слід буквально, а зовсім не фігурально, як багато хто намагається це тлумачити. І загалом все, що стосується фінансів та взаємин між статями…
Як це свого часу робили фарисеї, і власне яким у першу чергу були адресовані Христові попередження. От лише фарисеї, і новозавітні, і сучасні, ці попередження на власну адресу не сприймають, вважаючи, що вони завдяки власній праведності, яка полягає або в ретельному дотриманні Закону Мойсеєвого, або досконалому знанні Біблії, або виконанню всіх постанов і приписів церковних, або ж просто через сам факт народження в «релігійно-правильній» родині, або завдяки ще якомусь атрибуту «праведності» перебувають поза гріхом. Принаймні, вони здатні впоратися з гріхом самотужки, завдяки власній праведності…
Просимо зауважити, такої думки трималися не тільки фарисеї новозавітних часів, але багато вірних усіх часів і народів. Вірних, які цілком можливо в період «першої любові» (див. Одкр. 2:4) до Господа навіть не могли помислити про таке ставлення до гріха і розуміння власної «праведності». Але минуло скількись часу, захопливі почуття від стосунків з Богом згасли, ця людина занурилася в житейсько-церковну метушню, і часто непомітно навіть для самої себе підмінила живі стосунки з Богом на дотримання певних правил. Правил, які можуть бути зовсім непоганими, ба більше, корисними і цілком відповідати Біблії. Але правила, навіть біблійні, не замінять як живих стосунків з Богом, так і самого Бога…
«Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю» (Лк. 18:11,12), – це ми, хто обізнаний з Біблією, звикли вважати, що це слова були промовлені… не дуже доброю людиною, одним словом, лицеміром. Хоча, насправді, ці слова були сказані людиною, яка боялася Бога, проте допустила підміну живих стосунків з Ним… навіть не ритуалом, а дотриманням чітких біблійних приписів! Звісно, можна заявити, що «субота для людини, а не людина для суботи» (Мк. 2:27), і тому не варто ретельно дотримуватися усіляких приписів, навіть тих, які містяться в Біблії, і стосовно цього розпочати розлогу дискусію подібно …саме так, до фарисеїв, які були справжніми професіоналами в цій справі.
Тому, щоб не уподібнитися ним, не затягуватимемо розмову, а краще підійдемо до висновку: «Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків» (1Кор. 10:11). Навіть, якщо це сталося з вигаданими героями Христової притчі про блудного сина і милосердного отця.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Не стати фарисеєм
Ваш коментар: