Боже з’явлення

Це люди часто-густо полюбляють усе ускладнювати (Боже, відучи нас від цієї шкідливої звички), у Бога ж насправді все відбувається куди простіше: «Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, – і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3:13-17). Між іншим, ви щойно прочитали з’явлення триіпостасного Бога всьому світові: Подорожній, що для оточуючих фактично взявся нізвідки; Дух, що сходить у вигляді голуба, і Голос з того самого неба. Жодних гуркоту з неба, блискавок та інших проявів руйнівних стихій, які б, на думку переважної більшості людей, мали б супроводжувати  з’явлення на землі Творця Всесвіту.

Проте про подібну появу можна було б здогадатися, якщо вчитатися в образ Стражденного Слуги з 53-го розділу Книги пророка Ісаї: «[Господи!] хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня? Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього. Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його» (в. 1-3). Звісно, мало хто захоче віднести цей опис до всемогутнього Бога, тому і донині багато хто з людей не хоче цей опис сприймати всерйоз. А дарма, бо не прийнявши такий образ, буде вкрай важко прийняти наступне Боже одкровення: «Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53:4,5).

Виходить, усе взаємопов’язане: не приймаєш умалення Боже, Його упокорення, уподібнення до нас, смертних, «в усьому, крім гріха» (Євр. 4:15), відповідно, не зможеш прийняти свою нужду в Спасителі. Тільки так, і ніяк інакше. Звісно, прийняти це не так вже і просто: не даремно сам Предтеча Господній, Іоанн Хреститель не міг це відразу прийняти, відмовляючись хрестити Спасителя у водах Йорданських. Лише запевнення, що «так належить нам виконати всяку правду», спонукало пророка Іоанна звершити покладене на нього Богом завдання. Що вже казати про решту люду, який очікував на звитяжного Царя-переможця, а зовсім не на упокореного Слугу? Тому не треба дивуватися словам іншого Іоанна, тепер вже Богослова: «До своїх прийшов, і свої Його не прийняли» (Ін. 1:11), але дуже втішають наступні Іоаннові слова: «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути, які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися» (Ін. 1:12,13).

От лише варто задатися питанням, а чи стосуються ці слова особисто нас? І щоб відповісти на це питання ствердно, варто чесно визнати перед самим собою: чи прийняли ми Господнє упокорення заради спасіння нашого чи нашому серцю ближче образ звитяжного Царя-переможця, якого досі бажає так багато людей? І не поспішайте з відповіддю, адже прийняття Божого упокорення у свою чергу вимагає чималого упокорення і з нашого боку, а на це зголошується насправді не так вже багато людей. Тому і не поспішайте, щоб не впасти в самообман, як  часто чинить багато людей, які свято переконанні, що дійсно поклоняються істинному Богові.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docБоже з’явлення


Ваш коментар: