ХРИСТОС:
Моя дитино, навчайся мудрості з глупоти людей цього світу. Глянь, як важко вони сприймають втрати світу! Для земної мети люди так багато працюють і терплять, але вони так легко забувають про втрати духовні. Вони так часто зацікавлені справами, що мало або зовсім нічого не вартують, і занедбують можливість застановитися над справами, що є головними. Часто вся їхня увага поглинена зовнішніми справами. Поки не воюватимеш, щоб мати контроль над своїми думками, будеш рабом проминаючих подій сьогодення.
Якими немудрими є ті, що не усвідомлюють свого мізерного стану, роблячи проминаюче земне життя єдиним об’єктом своїх бажань! Дехто прив’язується до цього життя так, що якби він міг залишитися тут навіки, то зовсім не турбувався б про те, щоб бути в Божому Царстві. Такі люди радше залишилися б на землі, навіть якщо б напружували всі сили й боролися задля найнеобхідніших речей, потрібних для цього земного існування.
Які нерозумні та сліпі ці люди! Вони так глибоко похоронені в земних речах, що радіють тільки тілесними приємностями. Ще трохи й вони прийдуть до кінця свого туземного життя. Тоді з гіркотою усвідомлять безвартісність і нікчемність всього того, що любили.
РОЗВАЖ:
Найкращий спосіб зрозуміти скороминущу вартість земних принад – поглянути на них у минулому. Де радості минулого року? Що сталося зі славою, за яку я так боровся п’ять років тому? Що залишилося з приємностей останнього літа? Минулися! Усе скінчилося й минулося! Чи я хочу й надалі жити для такого щастя, а чи хочу досконалої, всезадовольняючої і нескінченної щасливості? Тільки немудра людина буде вагатися з відповіддю на це запитання.
МОЛИСЯ:
Господи й Отче всякого розуму, нехай я ніколи не буду винний у найвищій глупоті – глупоті тих, які вірять у теперішні земні приємності, не хвилюючись за своє вічне спасіння. У Євангелії Ти говориш про чоловіка, який замкнувся в собі й готувався думати лише про розкоші та радощі від своїх земних дібр. До нього Ти мовив: “Нерозумний! Цієї ж ночі прийдуть і візьмуть твою душу!” Він помер тієї ж ночі неприготовлений, щоб стати перед обличчям свого Судді. Дай мені ласку завжди стояти обличчям до найбільшого життєвого факту – я живу або для Неба, або для пекла. Моє земне життя покаже, який вибір зроблю. Мій Боже, дай мені силу жити святим життям на землі, щоб я міг отримати вічну нагороду небесного життя з Тобою. Амінь.
Б. Чотири останні речі
Кілька речей у цьому житті є абсолютно певними. Найбільш недискусійною є смерть. Кожна людина, навіть атеїст, приймає це. Однак смерть не є останньою подією в нашому житті. Одразу після смерті ми будемо суджені. Наш приватний суд повториться в День суду, коли всі люди дізнаються про нас, хто ми є.
Наш суд залежить від того, як живемо нашим земним життям. Якщо ми щиро намагалися робити все якнайкраще і йти за Христовими заповідями, то будемо нагороджені досконалим життям Неба. Однак, якщо не звертали уваги на Його люблячі настанови й відмовлялися скористати з Його щедрої допомоги, то будемо засуджені до пекла.
Смерть, суд, Небо і пекло – це чотири останні речі, до яких прямуємо кожної години дня і ночі. Вони ніколи не лякатимуть нас, якщо наше сумління чисте. Якщо любимо Бога в нашому щоденному житті, тобто якщо ми щиро намагаємося пізнати та йти за Його святою волею, то не маємо причин боятися.
Маючи постійно перед собою цю вічну мету, ми будемо думати просто, коли перед нами постануть життєві проблеми і труднощі. Роблячи наступні розважання, ми обов’язково повинні намагатися стати такими, які пам’ятають про вічність. Мусимо шукати змоги забезпечити собі, наскільки це в наших силах, нескінченний успіх і неоманне щастя Неба.
