«Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю. Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий, а тому не я вже роблю те, а той гріх, що живе в мені. Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити таке, того не знаходжу» (Рим. 7:15-18, виділено автором). Павло знав, що Дух Христовий жив у його народженому згори дусі. Отже, він не міг бути абсолютно точним, якби сказав «не живе в мені… добре», не уточнивши: «тобто в моєму тілі».
Павло усвідомлював свій народжений згори дух, але заявляв: «не живе в плоті моїй добре – у моїй неоновленій думці і фізичному тілі, в усіх зовнішніх сутностях, діючих незалежно від Христа. Немає нічого доброго в цьому! Я збираюся скинути цю плоть і отримати нове тіло і нову душу, які абсолютно оновлені і думають точно як Бог».
«Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити таке, того не знаходжу. Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені. Тож я знаходжу закон, що‚ коли хочу робити добро, лежить у мені зло. Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду в законі Божому; але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх» (Рим. 7:18-23).
Звучить схоже на те, що він написав у Посланні до Галатів 5:17: «Бо плоть бажає противного духові, а дух – противного плоті: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хотіли б». Послання до Римлян 7:24 підводить підсумок сумній дилемі Павла: «Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?»
Без надприродної участі
Послання до Римлян, розділ 7, не говорить про те, що Павло постійно намагався чинити правильно і зазнавав невдачі. Він не описував своє поточне християнське життя в такому вигляді. Павло не сповідувався, що після стількох років він продовжував боротися з похіттю, розпустою, гнівом, образою. Він також не казав: «У вас є плоть, нічого не поробиш: старайтеся, як тільки можете, але вам її не перемогти».
Павло просто описував нездатність плоті – фізичних здібностей, природного розуму, емоцій і дій, незалежних від Христа, – догодити Богові. Неможливо самому по собі здолати плоть; треба починати жити тим, хто ви є в Христі. Ваша духовна людина абсолютно змінена, і в ній мешкає життя Боже. Ви можете догодити Богові, тільки живучи духом!
Християнським життям не просто важко жити – неможливо! За плоттю ви не можете робити те, що Бог велів вам робити. Він заповідав терпіти, коли хтось вас кривдить. Якщо вас ударили по щоці, потрібно підставити другу. Якщо позиваються на вас до суду і віднімають сорочку, то потрібно віддати їм і верхній одяг. Якщо вас хтось примушує йти одну милю, йдіть з ним дві (Мф. 5:39-41). Ваше природне «я», незалежне від Бога, просто не стане усього цього робити!
Це природно – служити собі, думати про себе, прославляти себе. Якщо хтось ударить тебе по щоці, тобі хочеться ударити його по обох. Якщо хтось віднімає в тебе щось через суд, ти хочеш найняти кращого адвоката і позватися у відповідь. Але Господь сказав: «Роби протилежне». Без надприродної участі неможливо робити те, що заповідав Ісус! Тому Павло проголосив: «І вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20).
490
Коли ми усвідомлюємо Христа в нас і даємо Йому волю діяти через нас, то приходить приголомшлива свобода. Нам не доводиться говорити по плоті: «Ну, гаразд. Я стану любити тебе», і підставляти другу щоку, стиснувши зуби. Набагато краще просто помолитися: «Отче, особисто мені самому хочеться просто дати у відповідь. По плоті я не можу з цим впоратися» (Павло описує це в Римлян 7). «Але в дусі я усе можу в Христі, Який мене зміцнює. У мене той же дух, який був в Ісусі, коли Він, розіпнутий на хресті, простив тих самих людей, які страчували Його» (Ви прочитали про це в Слові Божому і повірили в це). «Отче, і хоча я цього не відчуваю, але я знаю: мій дух – той самий, який дав Ісусу сили помилувати тих, які ображали Його. Своїми природними силами я не можу цього зробити. Отче, будь ласка, дій через мене. Дай мені надприродне співчуття до цієї людини, щоб я зміг полюбити її».
Петро гадав, що проявляє велике благородство, коли запитав: «Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? Ісус говорить йому: не кажу тобі – до семи, але до сімдесяти разів по сім» (Мф. 18:21,22). Це 490 разів! Так він дав зрозуміти, що не має бути межі прощенню.
Господь бажає, щоб ми прощали повністю – стільки разів, скільки треба! По плоті ви, можливо, здатні простити людину за дрібницями раз або два, або навіть сім разів на день (Петро гадав, що він здатен на це). Але те, про що говорить Ісус, простягається набагато далі за людські можливості. Єдиний спосіб так простити – сказати: «Отче, я не можу цього, але Ти можеш. Господи, полюби цих людей через мене». Коли ви упокорюєтеся, відвертаєтеся від своїх природних можливостей до Бога і Його Божественних можливостей, ви виявляєте, що через вас тече надприродна сила!
У вашому дусі є невичерпне джерело Божої любові. «Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить» (1Кор. 13:4-7). Його любов ніколи не минає (в. 8)!
У дусі у вас необмежена можливість прощати, терпіти, вірити і сподіватися! Якщо ви себе ловите на думці: «Більше я переносити цю людину не можу. Просто не можу. Я вичерпав себе!» – ви тим самим по суті кажете: «Я вичерпав свою плоть!» Ну і гаразд! Тепер дайте волю своєму духові!
Ви це можете
Моліться: «Боже! Прости мене! Я старався своїми силами, і тому я згорів, я розчарований і злий. Прости мене, і нехай Твоє життя тече через мене. Я вірю Твоєму Слову. У дусі я абсолютно нова людина. Якщо я ходитиму духом, тоді не виконуватиму жадань плоті». (І починайте роздумувати про те, хто ви і що у вас є в Христі). «Я роблю вибір вірити: ось хто я є».
Це і є оновлення розуму і вивільнення надприродного життя Божого з духу в душу і тіло. Коли ваш природний розум приходить у згоду з вашим духовним розумом, то ви буквально можете сподіватися, довготерпіти, вірити в ті речі, які ви не могли зробити своєю природною особою.
Я знайшов сили любити безліч різних людей, які виступали проти мене. Людину, якій я свідчив і яка плюнула мені в обличчя. Людей, які намагалися завдати мені образи дією. Деяких добре відомих служителів, які публічно назвали мене «головою окультної організації», їм сказали, що я – «від диявола». Людину, що вкрала двадцять тисяч доларів у нашого служіння. Мене навіть викрадали і погрожували убити! І після усього цього (і більшого) я даю вам слово, що не маю нічого проти цих людей. Я не тримаю проти них жодних злих думок і навіть не гаю час на те, щоб думати про них. Я абсолютно простив кожного з них. Як? Я відновив розум за Словом Божим і вивільнив назовні любов і прощення, які є в моєму дусі. І ви можете це!
Вивільнення істинного «я»
Неможливо догодити Богові за плоттю! Послання до Римлян, розділ 7, описує життя за плотськими, природними можливостями. Тому результат – поразка, падіння і нездатність зробити бажане добро (Рим. 7:19). За плоттю ви не можете перемогти, підставити другу щоку або прощати численну кількість разів. Тому Павло сказав про свою плоть: «Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?» (Рим. 7:24). Іншими словами, Павло сказав: «Хто позбавить мене від плоті?»
І прямо в наступному вірші – відповідь! «Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого» (Рим. 7:25). Позбавлення від плоті приходить через життя за тим, хто ви є в дусі! Звідси Павло робить перехід, який у восьмому розділі починається словом «отже». «Отже» зв’язує подальше з тим, що було сказано раніше, тобто, що плоть не може догодити Богові (Рим. 7). Отже, ми повинні ходити за духом (Рим. 8).
«Отже, немає нині ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за духом» (Рим. 8:1). Тільки дух є та ваша частина, що в Христі Ісусі. Якщо ви в дусі, то немає вам жодного засудження. Це добра новина!
Римлян 8 – один з найбільш звитяжних розділів в усій Біблії! Чому? Бо він написаний з погляду вашого народженого згори духу. Усе розчарування від життя за плоттю, описане в розділі 7, не типове для християнського життя. Римлян 7 розповідає про людину, яка намагається догодити Богові своїми плотськими зусиллями: «О Боже! Я намагаюся стати краще. Я хочу бути краще, але не можу!» Чому? Неможливо служити Богові плоттю. Слово «дух» лише один раз використане в Римлян 7. На противагу цьому це слово використане в 8-му розділі 21 раз! Саме Римлян 8 описує типове християнське життя. Потрібно жити за духом!
Одкровення про дух, душу і тіло робить доступним так багато усього в християнському житті! Як ви можете жити в дусі, якщо ви не знаєте, що саме ваш дух був змінений? Коли ви усвідомлюєте це, ви почнете розуміти, що той, хто ви в Христі, і те, що в Ньому маєте, не залежить від ваших справ. Як можна вивільнити те, про що ви не знаєте або в що ви не вірите? Після того, як увіруєте, ви повинні відкинути плоть і ходити за тим, хто ви є в дусі. Вирощуйте добрий образ того, хто ви є в Христі, і нехай він стане вашим істинним «я». Вся річ у тім, щоб відкрити для себе свою нову особу і вивільнити її!
Екстравертний інтроверт
Бог зробив диво в моєму житті. Я був значною мірою інтровертом до того, як навернувся до Бога. Через нервозність і зосередженість на самому собі я не міг поглянути людині в обличчя і заговорити з нею без заїкання. Сьогодні завдяки тому, що зробив Бог, я говорю, звертаючись до мільйонів людей по радіо і телебаченню щодня. Я проповідував перед людьми на зборах по всьому світу, іноді – аудиторіям до п’яти тисяч. І тепер мені не страшно, і я не відчуваю жодного занепокоєння. Я зосереджений на тому, хто я є в дусі!
Плоть моя залишилася такою, якою була. Досі в мене є схильність бути інтровертом. І справді, коли я не зосереджений на Господові, коли хтось застає мене, коли я буваю плотським, я все ще відчуваю бажання відступити, не напружуватися і просто посидіти на задньому плані. Ця природна частина мене не змінилася.
Багато хто вважає, що, народившись згори, вони покращують свою плоть. Це просто невірно! Упродовж християнського життя ми не покращуємо своє природне «я», ми стаємо кращими, коли відкидаємо його. Покращення настає завдяки рішенню визнати свою нову особу в Христі і дозволити її думкам і її діям явитися з вашого духу назовні.
Сьогодні, коли я проходжу психологічні тести, я набираю максимальну кількість очок в усіх категоріях як екстраверт. Я вирішив бути таким – і таким став у Христі. Такий мій народжений згори дух. Якби мене протестували, виключивши роботу Божу, то виявили б, що я досі за плоттю інтроверт.
Живучи за духом
Християнське життя не складається з того, щоб робити свою природну плоть сильніше в благочесті, добившись того, щоб надалі обходитися без Святого Духа. Швидше – це зростати силою в дусі і слабшати плоттю. Панування плоті постійно слабшає, коли ми вчимося постійно залежати від свого духу і звертатися до нього за силою.
Сконцентровуйтесь на тому, хто ви є в дусі, роздумуючи над Словом Божим, і ваша плоть схилить коліна перед правлінням і царюванням духу. «Духом живіть, і ви не будете чинити похоті плотської, бо плоть бажає противного духові, а дух – противного плоті: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хотіли б» (Гал. 5:16-17). Ви зруйнуєте панування плоті, якщо засновуватимете свою особу і потенціал на тому, хто ви є в Христі, за Словом Божим. Ви більше не перебуватимете під контролем старого плотського «я» – у вас почне домінувати ваша духовна людина.
Моя плоть як і раніше боязка і соромлива, але мій дух відважний, як лев (Пр. 28:1)! Деякі люди, багато подорожуючі літаком, схильні, якщо їм щось не подобається, пробиватися до стійки і домагатися свого. Я повна протилежність їм. Я не користуюся послугами турагентів, бо вони ніколи не дають мені свої знижки. Ну не пробивна я людина! Але я можу бути дуже сміливим і агресивним, коли справа стосується духовних предметів або чогось, що є для мене цінним. На служіннях бувало, що якісь люди виступали проти мене. І на мене неначе сходив дух сили, і я втихомирював їх (Іс. 11:2). І усе це тому, що я навчився жити, покладаючись більше на дух, ніж на плоть.
«Я говорю: духом живіть, і ви не будете чинити похоті плотської, бо плоть бажає противного духові, а дух – противного плоті» (Гал. 5:16,17).
