Відмова від правди

Останнім часом впадає все більше у вічі некомпетентність в інформаційному просторі деяких осіб, яких багато хто звик іменувати «експертами». І стосується це будь-яких сфер життя. Подібна невідповідність набула, звісно, як на нашу думку, таких масштабів, що деколи легше перелічити, назвати по імені певних компетентних осіб в якійсь галузі, ніж рахувати численні прорахунки самозваних «експертів». Втім, часом вони так себе не іменують, але саме оточення записує їх до когорти фахівців-експертів, і через те сприймають їх судження як істинну в останній інстанції.

Отже, перед нами постає доволі сумна картина: часто люди творять собі ідолів в інформаційному просторі та приймають за остаточну правду будь-яке їх судження, навіть не піддаючи сумніву достовірність чи відповідність цієї інформації. Але невдовзі ті ж самі люди розчаровуються у створеному ідолі та розпочинають пошуки нового. Крім того, багато людей самі не проти здобути для себе дивіденди на інформаційному полі і заради цього докладають чимало зусиль, щоб сподобатися публіці. Зазвичай, це набуває вигляду розголошення якоїсь «сенсаційної» інформації, «сенсаційність» якої полягає її в абсурдності чи недостовірності, або ж просто обмежуються написом якогось кричущого заголовка, за яким ховається цілком тривіальна річ. І от що дивно, люди охоче споживають таку сумнівну інформацію, і навіть спеціально очікують на неї чи шукають її.

Шукають за інтересами: хтось хоче позитивних новин, хтось хоче негативних, але мало хто хоче правди. А правда полягає в тому, що компетентні і не дуже компетентні люди не завжди володіють потрібною інформацією, коротше кажучи, їм не все буває відомим. Здавалося б, цілком очевидна річ, але справа в тому, що люди поробили собі інформаційних божків, а богам, як на думку багатьох, відомо все чи практично все… Ну, а хто відчув смак людської слави і шани (і пов’язаних з ними матеріальних винагород), за необхідності може вдатися і до кричущих заголовків, і до розповсюдження неперевіреної чи зовсім неправдивої інформації. Фактично, до усього, щоб не втратити увагу прихильної публіки. І знайдеться зовсім небагато людей, які, будучі відомими і знаними як фахівці певної галузі, зможуть сказати, що вони чогось достеменно не знають. Зважаючи на це, треба цінувати думку таких людей, навіть у тому випадку, коли ті кажуть, що чогось не знають, бо правда дорожче, ніж вигадка чи відверта брехня.

– Але який сенс у правді, якщо вона не відома? – подібним питанням задається багато хто. Але погодьтеся, краще не володіти всією інформацією, ніж володіти в «повній мірі» (якщо взагалі так можна висловитися) напівправдою, до кінця не розуміючи, де правда, а де брехня. Хоча більшість людей воліє жити саме так, шукаючи інформацію, як вже казалося, за власними інтересами: хтось хоче позитивного, хтось хоче негативного, але обирає саме те, що хоче, а зовсім не правду. І здається, саме в цій відмові від правди міститься основний успіх некомпетентних «експертів»: вони кажуть людям те, що вони хочуть почути, замість того, щоб казати людям хай і неприємну, але все ж таки правду.

До речі, багато хто через це не волів слухати і Христа: «Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх» (Мф. 13:15). Так що проблема відмови від правди, як бачите, не тільки проблема нашого часу.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docВідмова від правди


Ваш коментар: