Щирість чи удаваність?

Спонукали написати цей допис слова доволі відомого, звісно, у певних колах, християнського письменника та проповідника Джона Бівера, які він адресував сталим культурним традиціям південної частини Сполучених Штатів, що сприяють розвитку лицемірства. От прямі слова пана Бівера: «Ми усі чули про південну гостинність, джентльмена з Півдня або південну красуню. Усі ці терміни мають на увазі, що люди в тій частині країни ввічливі і чесні. Але що б сталося, якби хтось сказав, що вони живуть так через те, що від них того чекають, але насправді вони такими не є. Колись давно я свідчив деяким людям з Півдня. Вони говорили грубо про інших під час їх відсутності, але потім, при особистій присутності цих людей, вони зверталися до них з пошаною, любов’ю і повагою. Інша частина Сполучених Штатів Америки поводиться по-іншому. Від них не чекають лицемірства, тому вони схильні казати прямо в лоб…».

Відразу зауважимо, що Джон Бівер є вихідцем з міста Чикаго, що розташоване в північній частині США, і не можна скидати його доволі упередженого ставлення до жителів Півдня. Чи ви гадали, що розділення між різними частинами країни за їх географічним розташуванням (Схід і Захід, Південь і Північ) спостерігається лише в Україні? Зовсім ні, схожа картина відбувається практично в будь-якій країні світу, не стали в цьому виключенні і США, хоча останній збройній конфлікт на її території відбувся більш ніж півтора століття тому. Але суперечності і відмінності між населенням нікуди за 150 років не поділися, чому підтвердженням є зауваження пана Бівера стосовно відмінності у вихованні між жителями Півдня та Півночі США. Так що попри певну упередженість у судженні, пан Бівер має рацію.

Але зовсім не ця відмінність спонукала взятися писати цей допис, а ставлення багатьох людей до удаваної чемності, до лицемірства. Так, лицемірство це дуже погано і всі люди так чи інакше прагнуть до ідеалу. Зважаючи на тему лицемірства, мова має далі піти про щирість. Але є, як мовиться, одне але: щирість між людьми є, от лише вона досить часто набуває вигляду… невдаваної ненависті. Як вам такий розворот подій? Що тоді краще: вдавана ввічливість чи щира ненависть або ж неприязнь? Знову ж таки, є ідеал, який люди часто згадують, про який час від часу зітхають і, що найсумніше, рідко коли прагнуть, лише нарікаючи на людську удаваність. Коли ж у свою чергу вони стикаються з щирою неприязню, тим більше із ненавистю, їм якось стає більш прийнятними привітність і чемність. Нехай навіть удавані.

Тут ненароком пригадалися старі, і зовсім недобрі, радянські часи. У той час, що не кажіть, продавці були щирішими до покупців ніж зараз, хоча ставилися до цих покупців як до якогось непотребу. Не те що зараз! Не факт, що продавці в цьому плані стали кращими, але до покупців вони ставляться з неабиякою повагою, нехай, можливо, удаваною. Як на вашу думку, яке ставлення краще? Певно, що вам до вподоби буде другий варіант.

Хочемо зауважити, що ми в жодному разі не виправдовуємо лицемірства, а цим дописом хочемо нагадати про просту і від того не менш значущу біблійну істину: «Весь світ лежить у злі» (1Ін. 5:19). А якщо так, то не треба очікувати від того світу надто багато, як і те, що не треба змирятися з цим, а навпаки, треба намагатися зробити цей світ хоча б на дрібку кращим. Але покращення цього світу передусім слід починати власне із себе, слідуючи Христовому порівнянню: «І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7:3-5). Лише за такого підходу в нас може вийти щось прийнятне.

П.С. Особисто ми не вважаємо пана Джона Бівера лицеміром і дуже вдячні йому за численні книги і вклад, якій він вносить для покращення цього світу.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docЩирість чи удаваність?


Ваш коментар: