Лише добрі слова, чи все ж таки ні?

Багато хто вважає, що про спочилих треба говорити тільки добре або ж нічого. Хтось цю думку підкріплює біблійним: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас» (Мф. 7:1,2), – хоча ці Христові слова будуть тут більш за все недоречними. А все через те, що коли ми говоримо про людей ПРАВДУ, то це ще зовсім не означає, що ми тим самим засуджуємо їх. І недаремно ми тут пригадали правду, бо загалом про людей, і живих, і спочилих, треба говорити саме правду, а не тільки хороше. І горе тій людині, яка після свого відходу із земного життя не змогла залишити по собі добру пам’ять. Або ж, як сказав відомий український журналіст, телеведучий, письменник, публіцист Віталій Портников: «Хочете мати гарний некролог? Живіть гідно». І до цих, не побоїмося перебільшити, золотих слів додати в принципі нічого.

Але чому, все ж таки, багато людей вважає, що про спочилих треба говорити тільки хороше? Як на нашу думку, причин такого переконання може бути декілька. По-перше, деякі люди мають рацію стосовно того, що наші слова матимуть значення для посмертного буття людини. Втім, про подібне мало хто задумується, але ми вирішили поставити цей аргумент під першим номером через його добрі наміри, проте ці слова не матимуть великого значення, якщо не відповідатимуть істині. Так що для посмертного буття кожного з нас набагато, у рази важливіше те, що ми власне робимо, а не те, що кажуть люди про нас.

По-друге, деякі люди цілком ґрунтовно не хочуть робити поганого розголосу про спочилого, адже часто неприємні речі з часом починають обростати гидкими чутками і вигаданими подробицями. І питається, навіщо давати привід для ширення світом усілякої гидоти і брехні? – Але і ця причина не є дуже поширеною. А більш поширена причина криється в боязні, деколи навіть підсвідомій, щоб після нашої смерті оточуючі люди не казали про нас усілякі гидоти. Проте, найкращий засіб, щоб особисто про вас люди не казали усілякі гидоти, це скористатися порадою пана Портникова: «Живіть гідно!».

Ну, і найбільш поширена причина чому багато людей не хоче говорити про спочилих неприємних речей (після, звичайно, лицемірства, адже коли люди кажуть про інших приємні речі, вони начебто стають кращими в очах оточення) – це традиція, якій деколи навіть хочуть знайти (або ж нав’язати) біблійне підґрунтя. Але в Біблії нічого подібного не знайдете, навіть навпаки, Спаситель прямо каже: «Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре» (Лк. 6:26). Звісно, дехто може заперечити і заявити, що ці біблійні слова видерті з контексту, проте не менш видерті з контексту слова про не засудження ближнього (див. Мф. 7:1,2) та подібні до них.

Ну а наприкінці, хочемо зауважити, що не так важливо, що про спочилого кажуть люди, як те, що про нього думає Бог, адже саме від Божої думки залежить посмертна доля кожного з нас: «Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10). А що казатимуть про нас після нашого відходу люди в цій ситуації не суть важливо. Якщо важливо взагалі.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docЛише добрі слова, чи все ж таки ні?


Ваш коментар: