Чим небезпечне ігнорування

«Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Одкр. 3:20), – часто ці Христові слова наводять як ілюстрацію Божого запрошення до спілкування з людиною, яка ще не увірувала в Бога, тобто яка ще не має особистих стосунків з Ним. Проте це не зовсім відповідає дійсності, адже ці Христові слова фактично завершують Його звернення до Лаодикійської Церкви (див. Одкр.3:14-22), яке закінчується доволі відомим попередженням: «Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить Церквам» (в. 22). Отже, не менш відомий образ, в якому Христос стукає у двері, стосується вірних, які забули свою «першу любов» (Одкр. 2:4), а зовсім не всіх поголовно, як багато хто до цього звик, хоча, що там казати, образ цей дивовижний.

А ви не задумувалися над тим, що буде, якщо людина попри стукіт Спасителя не відкриє Йому «двері» власного серця, тобто висловлюючись біблійною мовою, не пригадає «свою першу любов» до Нього? Не можна стверджувати, що це стосуватиметься всіх, але в більшості випадків, коли люди «втратять» слух на Божий стукіт то… не буде нічого. Господь не наполегливий: якщо людина не хоче мати стосунки з Ним, Він не наполягатиме. І це правило стосується як тих, хто колись увірував, але з часом відійшов від віри, так і тих, кому взагалі ці питання байдужі.

Різниці між цими верствами населення не буде. Хіба що на остаточному Божому суді друга категорія населення не буде дивуватися, кажучи: «Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?» (Мф. 7:22). А просто почує разом з першою: «Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня» (Мф. 7:23). Отже, ігнорування Бога в цьому земному житті має наслідки в житті потойбічному, за принципом: не хотіли знати Бога, не хотіли мати стосунки з Ним у цьому світі, то не будете мати такі стосунки в житті потойбічному. А біблійна обіцянка: «Не бачило око‚ i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9), не матиме до цих людей жодного стосунку.

А де ж перебуватимуть душі цих людей після смерті? – може виникнути цілком резонне запитання. Це місце Спаситель описав такими словами: «Там буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 8:12). З цього можна дійти простого висновку, що краще не нехтувати особистими стосунками з Богом, бо інакше можна потрапити в місця, які від початку взагалі не були призначені для людей, а лише уготовані «дияволу і ангелам його» (Мф. 25:41).

І ще один нюанс. Виходить, що можна, ніби ім’ям Христовим виганяти бісів, пророкувати, дива творити, і разом з тим не бути Його (знову див. Мф. 7:22). У зв’язку з цим пригадується вислів, «щоб бути богословом, не обов’язково вірити в Бога». Погодьтеся, ці нюанси не абияк витвережують, адже можна вважати себе вірним, вважати себе послідовником Христовим …і не бути насправді таким: «Тому, хто думає, що вiн стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти» (1Кор. 10:12).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docЧим небезпечне ігнорування


Ваш коментар: