Ракурси

Христос зціляє прокаженого, Дозе Мельхіор

Євангеліє від Луки, 17-й розділ: «Йдучи до Єрусалима, Він (Господь Ісус Христос) проходив між Самарією та Галилеєю. І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік. І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас. Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися», – тут ми наочно бачимо прояв віри прокажених, через який вони отримали зцілення. Але далі відбувається те, що робить це диво зцілення настільки відмінним і показовим: «Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога, і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин», – на це не так часто звертають увагу, що самарянина ніхто б не допустив до священика, який мав, згідно Закону Мойсеєвого, засвідчити його зцілення. Так що в самарянина не такий вже був великий вибір, через те він повернувся до Ісуса, щоб подякувати Йому.

Це якщо поглянути на цю картину з одного ракурсу. Але що заважало іншим дев’ятьом зціленим зробити те саме, навіть, якщо до цього їм довелося повернутися з Єрусалиму, перед цим виконавши всі приписи Мойсеєвого законодавства? Це, якщо поглянути на цю картину з другого ракурсу. Між іншим, саме це мав на увазі Господь Ісус Христос, коли казав: «Чи не десять очистилися? Де ж дев’ять? Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей?». Дійсно, а де дев’ять? Куди вони поділися після того, як виконали всі приписи Мойсеєвого Закону? Насправді, не так важливо, адже найголовніше – це виконання приписів Закону, а вдячність… про яку вдячність може йти мова, коли в людей є Закон!

От так релігійні приписи, які мали плекати в людях чесноти, перетворили людей на бездушних індивідуумів, чиї думки і помисли сконцентровані виключно на самих собі, та які не вважають за потрібне подякувати ближньому за допомогу. Адже, здавалося, у цьому немає якоїсь потреби, адже в Законі стосовно цього немає прямих вказівок. Це якщо поглянути на цю картину з третього ракурсу. Але є четвертий ракурс: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати» (Мф. 23:23), – отже, якщо вірити з Господніх слів, у Законі Мойсеєвому є місця і для вдячності ближньому, було б тільки бажання віднайти приписи стосовно неї. З цього можна дійти висновку, що вся справа не в Законі, а в самій людині, яка обирає в тому Законі, що зручно їй.

А тепер перенесемося до наших реалій, замінивши слово «Закон» на слово «Біблія»… і в результаті отримаємо схожу картину. З чотирма, п’ятьма… десятьма, надцятьма ракурсами. Усе залежить від певної людини, який ракурс, вона захоче вибрати. Ну, а кращий ракурс свого часу обрав самарянин. «І сказав йому [Христос]: встань, іди; віра твоя спасла тебе».

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docРакурси


Ваш коментар: