Певно, всі хоча б раз стикалися зі словом «лузер», яке часом закидають у бік тих чи інших людей. Що означає це слово, яка прийшло до нас з англомовних, передусім з голлівудських фільмів? «Лузером» зазвичай кличуть людину, якій вічно в чомусь не таланить. Найбільш відповідним цьому терміну в українській мові буде слово «невдаха». І зважаючи на останні події, що точаться на теренах України, а з ними і неминучу кризу і кратні падіння прибутків її громадян, то без жодних перебільшень переважну більшість українців можна вважати найсправжнісінькими «лузерами».
Але не поспішайте обурюватися цьому закидові, тим більше сумно погоджуватися з ним, адже більшість біблійних героїв були саме невдахами. Чого вартує опис (між іншим, далеко не повний опис!) героїв віри, який подає 11-й розділ Послання до Євреїв: «Інші зазнали наруги та ран, а також кайданів і в’язниць, були побиті камінням, перепилювані, зазнавали катування, помирали від меча, тинялися в овечих і козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення; ті, яких увесь світ не був достойний, блукали по пустелях і горах, по печерах та ущелинах землі» (вв. 36-38). Але це ще не все! Адже, як веде далі Священне Писання: «І всі ці, засвідчені у вірі, не одержали обіцяного» (в. 39). Тобто люди вірили, так би мовити, поставили на цю віру все, що мали, і не отримали обіцяного! Що не кажіть, дійсно справжні невдахи…
Втім, лише зі світського погляду, адже Бог послуговується зовсім іншою шкалою цінностей: «бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом» (Лк. 16:15). І згідно цього Христового твердження, те чим зазвичай захоплюється, що боготворить світ є малозначущим для Господа. Навіть того більше, Біблія прямо застерігає про небезпечність захоплення цим світом і його цінностями: «Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього» (1Ін. 2:15,16). І не тільки застерігає, але і вказує на причину, чому все ж таки не варто любити світ: «І світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (в. 17). Отже, виходить, уся справа в часі, а точніше в пріоритетах, які обирає людина, що для неї важливіше: тимчасове земне або небесне вічне? І відповідно цих пріоритетів житиме.
Отже, якщо людина довіряє Богові, вона користується «дещо» іншою шкалою цінностей, яку обирає світ. І «дещо» – це ще м’яко сказано. Тому не дивно, чому така величезна кількість біблійних героїв були відкинуті світом і поневірялися ним, бо всі вони «прагнули кращого, тобто небесного; тому і Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом; бо Він приготував їм» (Євр. 11:16) Небесні обителі (див. Ін. 14:2,3).
Але до чого тут переважна більшість українців, які до початку неприхованої російської агресії не дуже задумувалися про небесні речі, тим більше прагнули до них? А до того, що багато кому з них довелося поневірятися чи теренами України чи шукати притулку десь у світі, багато хто втратив все майно, що накопичував протягом багатьох років, якщо не всього життя. Одним словом, багато з них стали відповідати опису біблійних героїв віри. Залишилася справа за «малим»: увірувати в Бога, щоб тим самим, перейти з розряду «лузерів» до людей, які прямують до Небесної батьківщини. Навіть, якщо на вигляд вони залишаться тими самими «невдахами».
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Справжні «лузери»
Ваш коментар: