«Істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас» (Мф. 17:20), – зважуючи на ці Христові слова, можна дійти висновку, що ніхто з вірних, принаймні абсолютна більшість, не є віруючими людьми…
І на цьому тлі дуже пафосними і насправді доволі наївними, якщо не жалюгідними, виглядають заяви людей, які вважають себе сильними молитовниками. Особливо, якщо влилися до Церкви Христової зовсім нещодавно. Хоча новоприбулі люди можуть так вважати не безпідставно, адже ні для кого не секрет, що коли певна людина щойно входить до Церкви і розпочинає шлях пізнання Господа Бога, то їй все видається легким і зрозумілим. Втім, ця думка змінюється з її глибшим зануренням у тайни пізнання Бога, яких з часом ставатиме все більше і більше… І тут, певно, ця людина починає розуміти, що не все так просто і легко, як їй здавалося на початку.
Втім, це стосується тільки тих людей, які шукають Бога на постійній основі, а не час від часу, так би мовити, за потреби. …Якщо шукають взагалі, адже багато людей навіть і на це не спроможні. І не спроможні не через те, що Бог залишає Себе закритим, а через банальну байдужість до трансцендентного, тобто того, що недоступне пізнанню завдяки органам чуття: що не можна побачити, почути, відчути на смак чи дотик. Звісно Бог може виявити Свою присутність видимим чином, але зазвичай вважає за краще діяти більш приховано, щоб люди пізнавали Його «органами віри».
І як же нам «вдосконалити» ці «органи», або, висловлюючись сучасною мовою, як «прокачати віру»? Як зробити свою віру більш ефективною, щоб вона за словом Христовим, могла «гори пересувати»? І знову ж таки, коли заходить мова про «пересування гір», завжди чується величезна маса заперечень різного штибу скептиків: як тих, хто вважає себе вірним, так і тих, хто відносить себе до різноманітних угруповань атеїстів. Перелічувати доводи, які наводять ці скептики немає не часу, не бажання, не сил. А пригадали їх тут лише для того, щоб ви не звертали на них увагу: не хочуть особисто «пересувати гори», змінювати світ на краще? – Це їх справа, але нехай не стають на заваді в цьому іншим.
Отже, як прокачати віру? Для початку, треба цього захотіти, а цього хоче не так багато людей. І не треба дивуватися, адже слідування за Христом має свою ціну, про що якщо не знає, то принаймні здогадується маса людей: не забувайте про несення хреста, про яке попереджав Спаситель. І хрест тут – це зовсім не прикраса, а знаряддя невимовних тортур, і з чого взяли люди, які сьогодні вирішили слідувати за Христом, що поневіряння особисто їх оминуть стороною? – «Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас» (Ін. 15:20), – і ці Господні слова, сказані під час Тайної вечері, стосуються не лише апостолів, але кожного, хто вирішив слідувати за Спасителем.
Ну, а що далі? А далі варто слідувати біблійному принципу, промовленому, між іншим, самим Христом: «Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому» (Лк. 16:10) – обрати для себе посильне служіння ближнім, а в їх особі – Господу Богу, та вдосконалюватися в цьому служінні, просячи в Бога допомоги та підтримки в ньому. З часом, якщо не ослабнете у вірі, з подивом для себе виявите, що вам з Божою допомогою вдалося таки зсунути якщо не найбільшу, то, принаймні, чималеньку «гору».
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Як «прокачати» віру?
Ваш коментар: