Увійти до Небесного Єрусалиму

Багато вірних, зважаючи на сумні події, що розгортаються в Україні останнім часом, вважають, що це спричинить масове навернення людей до Бога. Але мусимо запевнити цих вірних що вони помиляються. Звісно, нам самим хотілося, щоб люди виконали побажання Господнє, Який, як відомо, «хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини» (1Тим. 2:4), проте… більшість людей цього не те, що не хоче, вони навіть про це не здогадується і не хочуть про це нічого знати. Того більше, той, хто грішив, далі ще більш грішитиме – адже припускаючи можливість наглої смерті намагатиметься як би в останнє відірватися «по повній»!

Важко судити про інших людей по собі. І цей факт не оминає вірних, які помилково вважають, що через загрозу можливої смерті, багато людей задумуються про своє посмертне буття. Так, дехто задумається, і навіть зробить правильні висновки, щиро покаявшись у власних гріхах, тим самим примирившись з Богом. Але це буде вкрай мала кількість людей у порівнянні з тією масою нерозкаяних грішників, так що не варто марно тішити себе цим. Це по-перше. А по-друге, для багатьох людей, які вирішать покаятися, розв’язана рф війна стала просто останнім поштовхом до цього вчинку. Це як посіяне зерно, що з часом принесло довгоочікуваний плід: так і люди нарешті «дозріли» до покаяння, за що їм «похвала не від людей, але від Бога» (Рим. 2:29). Більшість же оточення вважатиме таких людей, м’яко кажучи, диваками, якщо геть не дурнями, як це зазвичай відбувається зі ставленням до людей, які вирішили з Божою допомогою змінити власне життя. І майбутнє.

Майбутнє, про яке та сама більшість звикла дбати більш звичним для себе способом: покладаючись на власні сили та на ідолів світу цього: гроші, здоров’я, зв’язки з впливовими людьми, на гороскопи чи ще якісь «певні», як на їх погляд, земні речі. І війна для більшості людей стане (чи вже стала) ще більшим стимулом для покладання своїх сподівань на власних ідолів. Чи пошуку нових, якщо старі не допомогли. Погодьтеся, у такій картині світу Богу насправді немає місця, адже Він ревнитель і не хоче посідати будь-яке місце серед інших божків. Бог воліє від людини цілковитої віддачі Собі: «Законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: Учителю, яка заповідь найбільша в законі? Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю» (Мф. 22:35-37).

А цього більшість не згодна робити, вважаючи за краще жити в ілюзорному світі, де вони ніби здатні впоратися без Божої допомоги, виключно покладаючись на власні сили та своїх божків. Що ж, це їх вибір з усіма відповідним наслідками, про які прямо попереджає Господь, залишаючи за людьми право вибору: «Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий нехай ще оскверняється; праведний же нехай ще творить правду, і святий нехай ще освячується. Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його» (Одкр. 22:11,12). Хоча ті люди могли б почути зовсім інші слова спрямовані на їх власну адресу: «Блаженні ті, які дотримуються заповідей Його, щоб мати їм право на дерево життя і ввійти» (Одкр. 22:14) до Небесного Єрусалиму.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docУвійти до Небесного Єрусалиму


Ваш коментар: