Божественний парадокс

Божественний парадокс, у чому ж він полягає? У тому, що Бог – всемогутній, Творець всього видимого і невидимого, але попри це Він не здатен змінити серця людського, серця з якого «виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, – все це зло зсередини виходить і оскверняє людину» (Мк. 7:21-23). Лише сама людина здатна на переміну власного серця, звісно, за сприяння Божого. А сам Господь настільки шанує людську свободу, що робить Себе безсилим у цьому питанні. І якщо Господь тут безсилий, тоді з чого люди взяли, що вони здатні власними зусиллями перемінити іншу людину?

Але попри цей ніби очевидний факт, багато людей намагається «перевиховати» оточення. Між іншим, із доволі сумнівним результатом… що, ясна річ, не охолоджує їх запалу зі спроб змінити світ на краще. Що можна порадити таким людям? – Хіба що уважно перечитати наступні біблійні строки: «І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7:3-5). Тобто, щоб змінити світ на краще, треба самому, звичайно з Божою допомогою, стати кращим. Інакше замість бажаного раю на землі, знову вийде звести на окремій ділянці землі чергову філію пекла.

Ясна річ, так «реформатори» не дослухатимуться до цих слів, адже вони так зайняті перевлаштуванням світу, що їм немає діла до того, що кажуть, як на їх думку, «недолугі віруючі». А якби дослухалися (мрії, мрії…), тоді б дізналися цікаві для себе речі запозичені з Книги книг, Біблії: «Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9). Це стосовно, що їх «новаторські» задуми із перевлаштування світу насправді не є якимись нечуваними чи новаторськими. Або ж відкриють ще одну біблійну істину, якою поділився Христос зі Своїми учнями, а в їх особах і з усіма нами: «Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:5). Хоча навряд чи новітні «новатори» дослухаються і до цих слів. Надто великої про себе думки тримаються вони, що дослухатися до вірних та «їх Біблії». Звідки про це знаємо? – «Немає нічого нового під сонцем», як раніше не дослухалися, так і сьогодні не дослухаються, а якщо Бога Живого не слухають, то і нас, простих смертних, не послухають. За біблійною аналогією з відомою притчею про багача і Лазаря: «Якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять» (Лк. 16:31).

Що ж, нехай не вірять, це їхнє право, яке не в праві забрати будь-хто з нас. Нам же, вірним, залишається пам’ятати слова, ясна річ, не взяті з праць чергового «рятівника» людства, який вважає, що добре знає, як змінити світ на краще, а знову ж таки з Книги книг, Біблії: «Всяка плоть як трава, і всяка слава людська як цвіт на траві; як засохне трава, і цвіт її одпаде; Слово ж Господнє перебуває повік» (1Пет. 1:24,25). Ну, і на додачу до попереднього: «Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому» (Мк. 9:23). Навіть зробити цей світ хоча б на дрібку, але все таки кращим: «Бо всякий, народжений від Бога, перемагає світ; і ця перемога, що перемогла світ, – віра наша» (1Ін. 5:4).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docБожественний парадокс


Ваш коментар: