Критерії наших вчинків

Важливою відмінністю між віруючими і невіруючими людьми є критерії оцінювання власних вчинків. Якщо таким критерієм для віруючих є заповіді Божі, біблійні принципи, приклад Христа та Його послідовників, то для невіруючих таким критерієм найчастіше виступають – вони самі, їхні власні переконання. І наскільки ці переконання поступаються біблійним принципам (а біблійні принципи завжди вищі за людські) залежить конкретно від людини.

Тому, якщо людина вважає себе цілком нормальною, праведною, як кажуть: “Нічого не вкрала, нікого не вбила”, – це лише свідчить про те, що вона дуже поверхнево сприймає Божі заповіді – не більше того, і залишається праведною лише у власних очах. Таку праведність найкраще ілюструють наступні біблійні слова: “Вся праведність наша – як забруднений одяг” (Ісаї 66:4).

Такий самообман може приймати доволі негативні наслідки: бо Христос “прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння” (Мф. 9:13), а так як подібні люди вважають себе “праведними” то і Христос для них не потрібен. Саме таких людей Христос мав на увазі, коли промовляв: “Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх” (Мф. 13:15).

Редакція сайту


Ваш коментар: