В очікуванні Царства

«Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11:12), – багато хто з вірних готовий був посперечатися з цим твердженням, адже спасаємося ми не ділами Закону, а виключно Божою благодаттю, якби його не вимовив особисто Господь. Отже, саме спасіння по благодаті зовсім не скасовує важливості виконання добрих справ.

«Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння» (2Кор. 6:2), – а з цим твердженням посперечалися б люди зовнішні, тішачи себе, що ще встигнуть покаятися, а перед тим пожити «досхочу». О тільки це «досхочу» доволі часто закінчується вічними пекельними муками. І відчуваємо, як зараз почали б кривитися фізіономії скептиків існування пекла і його мук, якби вони читали ці рядки. Але зазвичай вони цим себе не утруднюють, вважаючи, що і так все знають.

Що ж, це їх право, як і вибір з усіма його відповідними наслідками, а ми зі свого боку хочемо нагадати, що «Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же» (Євр. 13:8) як і те, що «Слово ж Господнє перебуває повік» (1Пет. 1:25), і те, про що попереджав Христос особисто і Дух Святий через авторів біблійних книг, все це залишається в силі. Зокрема засторога про пекло і обіцянка майбутньої нагороди, що очікує всіх вірних на небесах.

І перш, ніж почати говорити про можливі пекельні муки, все ж таки слід пригадати про небесну нагороду. Чесно кажучи, варто хотіти потрапити на Небеса, щоб на власному досвіді пересвідчитися, що дійсно «не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор.2:9). Тут мимоволі хочеться закричати… ні, не «Боже, забери швидше до Себе!», хоча, можливо, багато хто і про це прохає, але «Боже, допоможи мені більше любити Тебе!». Адже не забуваймо, що нагорода на небесах чекає саме на тих, хто любить Бога.

І тут з’являється на сцені любов до ближніх, адже любов’ю до ближніх оцінює нашу любов до Себе Господь: «Істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили» (Мф.25:40). Саме так і ніяк інакше. Так що напрямок руху вказаний, залишилася справа за «малим» – слідувати ним. А якщо забракне терпіння і сил, варто просити допомоги і підтримки в Бога: «Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1Пет. 5:7). І так з молитвами, допомогою ближнім (і заразом собі) і зі сподіванням на Боже милосердя потрапимо в приготовані нам Небесні оселі, де особисто пересвідчимося в істинності Божої обітниці всім тим, хто любить Його.

А щодо пекельних мук… то нехай ними цікавляться люди, які взагалі заперечують їх існування. Ми ж повинні пам’ятати про те, що «наше життя – на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа» (Флп. 3:20).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docВ очікуванні Царства


Ваш коментар: