Випадок із смоківницею

Проклята смоковниця, Джеймс Тіссо

Господь поважає свободу вибору людини, абсолютно кожної людини. Але поважає саме свободу, а не обов’язково сам вибір. «Сказав безумний у серці своїм: “Бога нема”. Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро. Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога? Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного» (Пс. 13:1-3), – можна не сумніватися, що подібна поведінка людей явно не до вподоби Богові, проте Він все одно дав можливість людям зробити цей вибір. Дав зробити попри те, що знав про цей вибір і знав які наслідки будуть у цього вибору.

Загалом, про подібні сумні наслідки ми можемо дізнатися як з всесвітньої історії, адже «що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9), так про це прямо попереджає Слово Боже, Біблія: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:7,8). Втім, людям, які заперечують буття Боже, йдуть проти Його святих заповідей, життя вічне явно «не погрожує». Проте це буде наслідком їх власного вибору, який здійснили саме вони, а не хтось інший.

Все щойно написане треба вважати необхідним вступом до пояснення випадку зі смоківницею, що стався напередодні Христових страстей. От як про цей випадок пише євангелист Матфей: «Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла» (21:18,19). Ясна річ, що оточуючих Христових учнів, вразило чергове Господнє диво: «Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це – відразу ж всохла смоковниця?» (в. 20). Після чого Спаситель запевнив їх, що «якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите» (в. 21,22).

Але за запевненням дієвості молитви з вірою повз увагу багатьох людей минає той факт: навіщо Христос шукав плоди в смоківниці ранньою весною, коли їх у принципі не мало бути? І зважаючи на те, навіщо було здійснювати диво з її «всиханням»? Відповідь на ці непрості запитання Христос подає в притчі про неплідну смоківницю: «Один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов. І сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає? Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм. Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її» (Лк. 13:6-9).

Про що ж ця притча? Вона не тільки про ізраїльтян, які не дізналися в особі Ісуса з Назарету довгоочікуваного Месію, але вона про всіх людей, зокрема наших сучасників, які попри всі запевнення оточуючих, попри Божі знаки продовжують покладатися на власний розум (чи «розум»?) і жити так, як їм заманеться, а не так, як радять жити заповіді Божі. Господь поважає їх свободу вибору, але не сам вибір, попереджаючи, що їх особисто спіткає доля безплідної смоківниці, якщо вони не покаються, і не створять «плоди, достойні покаяння» (Лк. 3:8), адже, як відомо, «всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь» (Мф. 3:10).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docВипадок із смоківницею


Ваш коментар: