Чим небезпечна ностальгія за минулим?

Так вже склалося, що для більшості людей минуле завжди асоціюється з чимось світлим, добрим, приємним, адже пам’ятається зазвичай тільки хороше. По цій причині багато людей люблять впадати в ностальгію за «старими добрими часами». Декому ж це здається замалим і вони намагаються ці часи повернути. Але всі ці спроби виявляються марними: бо як не можна повернути молодість, а лише імітувати її, так само не можна повернути назад «старі добрі часи», адже час невблаганний; і хочемо ми цього чи ні, але «дні віку нашого – сімдесят літ, а як при силі – вісімдесят літ, і найкраща пора їх – труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо» (Пс. 89:10).

І здавалося, немає в подібних спробах повернути минуле нічого поганого, якби ця ностальгія за минулим не підмінювала нашого сьогодення і не затуляла майбутнього. І якщо стосовно сьогодення людина просто лишає себе можливості радіти кожному дню, що насправді теж немало, адже через таку ностальгію, людина почувається глибоко нещасною, то стосовно майбутнього таке ставлення до минулого може мати доволі трагічні наслідки: адже всі люди покликані до майбутнього, до нового, набагато кращого життя з Господом Ісусом Христом: «А наше життя – на небесах, звідкіля ми чекаємо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа» (Флп. 3:20). Але вже так вийшло, що цього майбутнього життя чекає лише невелика купка людей, «мале стадо» (Лк. 12:32), – як висловився сам Христос. Для решти людства, яке перебуває в духовній пітьмі, залишається лише ностальгувати (шкодувати) за минулим і в кращому випадку, тішитися сьогоденням, адже для більшості з них смерть – це забуття, за яким людина просто зникає. І в цьому, напевно, полягає найбільша хиба та трагедія людства.

Редакція сайту


Ваш коментар: