Просто набрати води

Знову з приходом Водохреща і пов’язаним з ним водосвяттям починає лунати вже доволі звична критика споживацького підходу значної кількості населення до релігії. Адже не секрет, що багато людей йдуть на богослужіння цього святкового дня, щоб набрати освяченої води і фактично ні за чим іншим. Таких споживачів ритуальних послуг духовна сторона свята просто не цікавить. Критики ж такого підходу цілком слушно вказують на те, що варто цього святкового дня, як і іншого, йти до Бога, а не за освяченою водою.

Все вірно, критика доречна, споживацьке ставлення до релігії і речей духовних нічого доброго в підсумку подібним споживачам не принесе, а через це життєво необхідно шукати в житті Бога і розвивати особисті стосунки з Ним: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:7,8). І до цього, у принципі, додати нічого, як лише не поговорити про ті самі особисті стосунки з Богом, адже часто люди, які вважають, що в них у стосунках з Богом все гаразд, стосовно цього сильно помиляються… На кшталт, «що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?» (Рим. 8:31). Так воно так, от тільки питання, чи ми в даний період часу перебуваємо поруч з Богом?..

Чи ще один біблійний приклад: «Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар…» (Лк. 18:10,11). Певно, закінчення цієї притчі ви добре знаєте. А тепер скажіть: чим ми буваємо кращі за того фарисея, коли розпочинаємо в черговий раз розмову про те, що от більшість людей на свято Водохреща йдуть у храм не до Бога, а лише за освяченою водою… А можливо, ті самі люди йдуть до Бога, а не тільки за освяченою водою. Адже мотиви, що спонукають цього дня йти багатьох людей до храму, а не до шинка, нам, чесно кажучи, не є відомими.

«Немічного у вірі приймайте без суперечок про погляди. Бо один вірить, що можна їсти все, а немічний їсть овочі. Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його. Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його» (Рим. 14:1-4), – ця біблійна порада, як на нашу думку, може стати в нагоді в подібній ситуації. Так, люди із споживацьким поглядом на релігію, немічні, багато чого не розуміють і ще меншим цікавляться, проте цього дня все одно їх можна похвалити за те, що вони відвідали богослужіння, а не проігнорували свято, яке знаменує собою фактично вихід Господа нашого Ісуса Христа «з тіні», в якій Він перебував перші тридцять років Свого земного життя, на громадське служіння, яке в підсумку завершилося Його смертю на Голгофському хресті. Смертю, на яку Він пішов задля спасіння грішників: «Бо Христос, коли ми ще були немічні, в призначений час помер за нечестивих» (Рим. 5:6). І сталося це не через трагічний збіг обставин чи злий рок долі, або ж Христос хотів цим актом щось довести. Зовсім ні: «Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8).

Все, що Христос зробив на землі, сам Його прихід на землю, все це було актом Божої любові. Про все це не буде зайвим розповісти, коли ви перед тим похвалите людину, яка зайшла до храму цього дня просто набрати освяченої води.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docПросто набрати води


Ваш коментар: