Ставлення до матеріальних здобутків

У людей доволі типове ставлення до успіхів та негараздів. Якщо успіхи, навіть несподівані і незаплановані, вони сприймають як належне, то невдачі та усілякі негаразди більшість сприймає як злий прояв долі. Тобто успіхи мало помічають, зате невдачі пам’ятають довго. Звідки взагалі взялося подібне ставлення до успіхів і невдач?

Від гордині. І чим більше цієї пристрасті міститься в серці людському, тим більше людина сприймає успіхи як буденну річ, і тим більш болячі переживає невдачі. Дехто в цих невдачах навіть всерйоз звинувачує Господа Бога, одночасно приписуючи всі успіхи власній винахідливості, кмітливості, вродженим талантам, набутим навичкам і докладеним зусиллям. Бог до цих успіхів якщо і має відношення, то тільки побіжне. Про те до чого ж призводить таке ставлення Господь розповідає в одній зі Своїх притч, яка відома широкому загалу як притча про нерозумного багача (див. Лк. 12:16-21). Пригадаймо, про що саме в ній ведеться мова.

«В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх? І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?» Підсумовує ж Господь цю притчу наступним застереженням: «Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога».

У цій притчі Господь Ісус Христос попереджає всіх нас про небезпечність неналежного ставлення не тільки до багатства, але загалом до будь-яких матеріальних цінностей: вони не повинні складати саму суть нашого життя. Інакше нам загрожує небезпека забути той простий факт, що всі ми тимчасові мешканці на цій планеті, і що наша справжня батьківщина розташована на небесах (див. Фил. 3:20). А забуття цього факту призводить до того, що людина починає сприймати цей світ як єдине місце свого перебування, забуває про роль Творця в цьому світі і у власному житті, і починає зараховувати всі свої успіхи як виключно власні досягнення, а невдачі, якщо не відразу, то з часом, відносити до злої витівки долі.

І таке мислення може спостерігатися не тільки в заможних людей, але загалом у будь-кого, не зважаючи на його дохід, освіту і рівень інтелектуального розвитку. Але попри такі відмінності, у цих людей спостерігається спільна риса: матеріальні здобутки вони сприймають як виключно особисту власність, навіть не на мить не задумуючись, що частину цих здобутків варто спожити на користь ближнім. Адже саме цього воліє від нас Господь, давши заповідь: «Люби… свого ближнього, як самого себе» (Лк. 10:27). Людей же, які не слідують цій заповіді, Господь особисто іменує нерозумними. Не зважаючи на їх дохід, освіту і рівень інтелектуального розвитку.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docСтавлення до матеріальних здобутків


Ваш коментар: