Божа слава

Павлова проповідь, храмова мозаїка

Сьогодні багато людей, втім, як і раніше, готові пожертвувати багато чим, щоб прославитись, стати знаменитими. У цьому прагненні багато хто здатен піти на обман, підкуп, хтось не погребує наймерзеннішим вчинком, навіть вбивством (чи численними вбивствами), щоб досягти бажаної мети: щоб оточуючі люди почули, довідалися про нього. От тільки чи вартує така слава витрачених зусиль? Багато хто відповість на це запитання ствердно. Навіть, якщо ця слава триватиме лише кілька днів (годин, хвилин).

Проте Господь пропонує зовсім іншу славу. Не тимчасову, а вічну славу, за умови, якщо люди працюватимуть не заради досягнення власної слави, а задля прославлення Імені Божого. При чому для деяких людей Божа нагорода у вигляді прославлення їхнього імені буде явлена не тільки у вічності, у Царстві Божому, але і тут, у видимому світі. І щоб пересвідчитися в цьому достатньо перечитати, наприклад, лише кілька віршів з четвертого розділу Послання апостола Павла до Колосян.

«Вітає вас Аристарх, ув’язнений разом зі мною, і Марк, племінник Варнави…, також Ісус, прозваний Юстом, обидва з обрізаних. Вони – єдині співпрацівники для Царства Божого, що були мені відрадою. Вітає вас Епафрас ваш, раб Ісуса Христа, який завжди дбає про вас у молитвах, щоб ви перебували довершеними і наповненими всім, що угодне Богові. Свідчу про нього, що він має велику ревність і турботу про вас і про тих‚ що перебувають у Лаодикії та Ієраполі. Вітає вас Лука, лікар улюблений, і Димас. Вітайте братів із Лаодикії і Hімфана та домашню церкву його» (4:10-14).

Отже, що нам взагалі відомо про Аристарха, Марка, який був племінником Варнави, Ісуса, прозваного Юстом, а також про Епафраса, Луку, Димаса та Німфана з домашніми його? У принципі – нічого, окрім того незаперечного факту, що через дев’ятнадцять століть після їхньої смерті, їх імена згадають у всіх кінцях землі. Здавалося б, ці люди не здійснили жодних відкриттів хоча б в якійсь галузі знань, не залишили після себе якогось видатного письмового твору чи витвору мистецтва, не були свого часу відомими правителями чи військовими начальниками. Певно, вони навіть не були знаними людьми в рідній місцині, проте, знову ж таки, їх імена, попри все, згадують і понині. У чому ж секрет такої популярності?

Секрет доволі простий: свого часу вони визнали в особі Ісуса з Назарету свого Бога і особистого Спасителя, та приєдналися до створеної апостолом Павлом помісної церкви, яка на той момент могла налічувати (і, певно, налічувала) лише кілька десятків осіб. Проте така непомітність у світовому масштабі не завадила цим людям увійти до всесвітньої історії, при чому до такої міри, що їхні імена згадують і до сьогодні. І, що найголовніше, їхні імена містяться в Божій «книзі життя» (див. Одкр. 3:5) і вони є своїми Богові.

Така дивовижна можливість надається Богом кожному, і хто знає, можливо, якщо ви визнаєте Ісуса Христа своїм Богом і особистим Спасителем, ваше ім’я пам’ятатимуть багато наступних поколінь, вже на кажучи про те, що ви будете своїм Богові, що погодьтеся, куди важливіше, ніж мінлива людська слава.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docБожа слава


Ваш коментар: