Христове попередження

Зазвичай, люди не чекають на невдачі, але вони, ці невдачі стаються… «Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого» (Лк. 10:30).

А люди не те, що не чекають на невдачі, вони про це слухати навіть не хочуть, тому не дивно, що Христове попередження: «Якщо не покаєтесь, усі так само загинете» (Лк. 13:3), – залишається більшістю людей без уваги. Яке покаяння, яка смерть, ми ще толком жити не почали! При чому так можуть мислити люди, яким у силу вікових чи фізичних обставин пора вже замислитися про життя потойбічне. Проте будь-яке нагадування вони сприймають мало як не образу… І не втямки цим людям, що таким нагадуванням їм роблять добру послугу, а зовсім не бажають швидкої смерті. А може і розуміють, тільки про смерть вони згадувати не хочуть, тому і женуть від себе будь-яке нагадування про неї, ніби від того вона кудись подінеться. Так що старість і мудрість – бувають далеко не тотожними речами… Але давайте повернемося до причини, що спонукали Ісуса сказати це попередження.

Як повідомляє євангеліст Лука: «У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми. У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали? Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі? Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете» (13:1-5). Отже, Спаситель попереджає, якщо з якоюсь людиною сталося певне лихо, яке у свою чергу оминуло вас стороною, то не варто тішитися тим фактом, і вважати, що це лихо є покаранням за якісь гріхи. Ну, а тим більше, якщо вас не спіткало це лихо, то ви цілком праведна людина.

– Зовсім ні, – заявляє Спаситель, – все, що відбувається навколо вас, є Божим попередженням. І вас, у свою чергу, може спіткати подібне лихо, якщо ви не покаєтесь у власних гріхах, і не зрозумієте, що вас передусім оберігає благодать Божа, а не власні потуги. Тим більше праведність, яка, як відомо, «як забруднений одяг» (Іс. 64:6).

А тепер самий час повернутися до ситуації, що відбувалася навколо «ледве живого» подорожнього: «Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо» (Лк. 10:31,32). Загалом, більшість людей намагається поведінку цих двох перехожих, священика і левита, пропустити повз свою увагу. І це не дивно, адже більшість з нас у тій самій ситуації вчинила так же само: невідомо хто ще лежить край дороги (чи раптом це не пастка?), невідомо де перебувають розбійники, та і власні справи нікуди не подінуться, поки я буду вовтузитися з цим бідолахою. А щодо любові до ближнього… Ближнього треба вміти побачити, а це насправді не так вже просто, для цього потрібна тривала практика, на це спроможні не так вже багато людей.

За те на що спроможні значно більше людей, так це утямити одну просту річ: неприємності в житті стаються, і лиха, як великі, так і маленькі, на превеликий жаль, стаються теж. Як у нашому житті, так і в житті оточуючих. І коли чергове лихо спіткає когось з нашого оточення, це треба сприймати не як заслужене чи незаслужене покарання, чи як злий жарт долі, чи нез’ясовний збіг обставин, чи ще щось, що полюбляють казати люди в подібних ситуаціях. Це треба сприймати як попередження. Попередження особисто для себе, що подібне може статися з тобою чи з твоїми близькими. Що те, що зараз з тобою чи з твоїми близькими усе гаразд – це прояв милості Божої, а зовсім не плід твоїх особистих заслуг, старань, чи тим більше, праведності. Усвідомлення цієї одночасно простої і вкрай складної житейської істини, має викликати вдячність до Бога. А також співчуття до горя оточуючих людей, які одного дня можуть нарешті стати ближніми.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docХристове попередження


Ваш коментар: