Два виходи

«Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ» (Ін. 16:33), – цими словами Спаситель попереджає всіх Своїх послідовників, що їх чекатимуть суворі випробування на шляху до Царства Небесного, проте Він запевняє, що не покине нас (див. Мф. 28:20), і дасть достатньо сил, щоб перенести скорботи: «Вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести» (1Кор. 10:13).

Все це, ясна річ, не може тішити, проте ці слова переконують у тому, що слідування за Христом, сповідування Його своїм Господом і Спасителем не принесе в цьому світі гарантованих спокою і добробуту, швидше навпаки. Про що прямо попереджає Спаситель у наступних словах: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її» (Мк. 8:34,35). І в заклику «взяти хреста» немає жодної алегорії, іносказання, Христос мав на увазі саме страшну, бузувірську страту, якої згодом зазнав Сам…

Саме так, але це швидше, так би мовити, у теорії, а в житті люди свідомо чи несвідомо очікують, що слідування за Христом принесе для них певні переваги та «дивіденди» ще в цьому, земному житті. І, ясна річ, більшість не сильно подумує про поневіряння і скорботи, які можуть очікувати їх за слідування за Спасителем. І яким же для багатьох з цих людей буває шок, коли їх спіткає в житті якесь нещастя чи починає переслідувати низка негараздів! Такі люди ніяковіють, а дехто впадає просто в ступор: як подібне могло статися саме зі мною? Адже «я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники… Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю» (Лк. 18:11,12).

І недаремно тут згаданий фарисей, адже фарисеї теж були свято переконані, що погані речі стаються тільки з поганими людьми. Втім, цього переконання дотримувалися не тільки вони, але й Христові учні: «І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження. Ученики Його запитали в Нього: Учителю, хто згрішив, – він чи батьки його, що сліпим народився?» (Ін. 9:1,2). Учні не могли збагнути, що світ влаштований значно складніше, ніж вони вважали, чи хотіли, щоб він був так влаштований: «Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі» (Ін. 9:3).

Подібну спрощену картину світу воліють бачити більшість людей і сьогодні, а коли стається розрив подібного шаблона, часто виникає криза віри. У людини, яка вірила в благого і люблячого Бога, але попру її віру і сподівання з нею сталася якась халепа чи взагалі трапилось якесь лихо, виникає запитання: Як таке взагалі може бути, чому це сталося саме зі мною? І що робити людині, яка опинилася в такій непростій ситуації?

Виходів для людини з цієї ситуації в принципі може бути два: розчаруватися в Богові або ж шукати Його підтримки. Дехто може припустити існування ще кількох (або ж безлічі) варіантів, проте в підсумку все одно виходів буде два: або людина наблизиться до Бога або ж віддалиться, чи взагалі відійде від Нього. І це рішення залежатимете виключно від самої людини.

Єдине, що тут можна додати, так це те, що до питання стосунків з Господом слід підходити вкрай відповідально: не можна тішити себе марними ілюзіями, що слідування за Ним буде приносити лише успіхи і перемоги в цьому світі. Адже «вузькі ворота і тісна дорога ведуть» (Мф. 7:14) до Царства Божого, і ігнорування цього біблійного факту може в підсумку призвести до кризи у вірі і навіть відпаданню людини від Бога.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docДва виходи


Ваш коментар: