І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть. […] Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.
З одного боку, Євангеліє твердить, що християни втрачатимуть життя через переслідування, а з другого – обіцяє, що спасуть свої душі. Як це погодити, як зрозуміти?
У другому випадку йдеться, певна річ, про вічне життя. Кожен наш гріх, кожен поганий учинок, кожне наше свинство призводить до того, що в нашій душі щось помирає. І врешті може нічого не залишитися – можна все розтринькати й занапастити.
Але є й зворотний бік медалі – завдяки добрим, шляхетним, безкорисливим учинкам життя в нашій душі зростає. У такий спосіб доходить до парадоксу: найповніше живе той, хто за віру в Христа, свідчачи про правду, кладе свою голову під сокиру ката.
Варто втратити голову задля Христа.
