Втратити голову за Христа (Лк. 21:12-19)

І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть. […] Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.

З одного боку, Євангеліє твердить, що християни втрачатимуть життя через переслідування, а з другого – обіцяє, що спасуть свої душі. Як це погодити, як зрозуміти?

У другому випадку йдеться, певна річ, про вічне життя. Кожен наш гріх, кожен поганий учинок, кожне наше свинство призводить до того, що в нашій душі щось помирає. І врешті може нічого не залишитися – можна все розтринькати й занапастити.

Але є й зворотний бік медалі – завдяки добрим, шляхетним, безкорисливим учинкам життя в нашій душі зростає. У такий спосіб доходить до парадоксу: найповніше живе той, хто за віру в Христа, свідчачи про правду, кладе свою голову під сокиру ката.

Варто втратити голову задля Христа.

Попередній запис

Граймо в м'яча (Лк. 21:5-11)

Як про війни та розрухи почуєте ви, не лякайтесь. Образ кінця світу впливає на людську уяву. Існує переконання, що видовищні ... Читати далі

Наступний запис

Аристократія світу (Лк. 21:20-28)

Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення! За якими ознаками можна впізнати ... Читати далі