Три «алилуя» у вільний час (Лк. 19:45-48)

І Він кожного дня у храмі навчав.

Думаємо собі, що трохи віри час від часу не зашкодить. Порушити в товаристві якусь релігійну тему, побувати на релігійних, найліпше пам’ятних, урочистостях, прийняти вдома гостей, які «випадково» побачать, що якраз закінчуємо читати одну з книжок Мертона (лежатиме на столику, закладена жовтим маркером), – це навіть є ознакою доброго тону.

Погоджуємося на релігійність і духовність «час від часу», «напоказ» чи для того, щоб домогтися визнання з боку інших людей. Однак Ісус ставить питання інакше: чи погоджуєшся на духовність «для себе» та «щодня»?

Ісус навчав щодня (пор.: Лк. 19:47) – хотів, щоб Його слухали щодня. Прагнув також інтимної релігійности – не напоказ, не для інших.

Тож не зводьмо своєї віри до трьох «алилуя», промовлених у вільний час, коли маємо бажання і люди дивляться на нас.

Попередній запис

«Прошу не турбувати» (Лк. 19:41-44)

І не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх. У кожного є свій час ... Читати далі

Наступний запис

Де проведеш свою вічність? (Лк. 20:27-40)

Мертві встають. «Не могти померти» – це добре чи погано? Залежить від обставин. Трапляються хвилини, які хочемо зупинити, щоб тривали ... Читати далі