Шлях до миру

«Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7:5), – а до цієї Христової поради прислухається не так вже багато людей. Втім, до інших Його порад прислухається людей не набагато більше, і то, коли це їм вигідно особисто, на кшталт поради, що міститься в 1-му вірші того самого 7-го розділу Євангелія від Матфея: «Не судіть, щоб і вас не судили». От коли чують критику на власну адресу чи адресу інших людей, тоді і пригадують цей біблійний вірш, а коли самі критикують, викривають когось, то чомусь цей вірш забувають. Стосовно ж 5-го вірша процитованого на самому початку допису, то пам’ять людська тут працює «звичніше»: або ж пам’ятає, або ж взагалі не згадує. Другий варіант трапляється значно частіше. І для того є причини.

Мало кому сподобається, коли подібний докір скажуть йому прямо в очі. І не знайдеться вже так багато охочих сказати подібне на чиюсь адресу, адже мало хто сприйме ці слова належним чином, тобто як заклик до виправлення. У кращому випадку – це буде ігнорування або ж наведуть у відповідь вже згаданий 1-й вірш з 7-го розділу Євангелія від Матфея, або, у гіршому випадку, людина почує потік образ або справа може дійти навіть до рукоприкладства… І як відреагує адресат на це цілком слушне зауваження, мало хто зможе впевнено відповісти. Тому не так часто чутно цей Христовий заклик, який попри свою «непопулярність» може сильно допомогти багатьом людям. І в цій беззаперечній ефективності також криється причина, чому цей біблійний принцип не користується великою популярністю серед населення.  І для цього теж є причини.

Багато людей не хочуть виправлятися, ставати кращими. Їх і так все влаштовує в житті, ну… чи майже все, а навіть, якщо не влаштовує багато що, (що є значно ближчим до істини), вони не готові поступатися своїм житейським комфортом задля досягнення високої, Богом поставленої мети: бути досконалими (див. Мф. 5:48). Ясна річ, жодній людині не під силу досягнути Божого стандарту досконалості, але для кожної людини важливий самий процес її внутрішнього, а заразом і зовнішнього вдосконалення. І причина передусім криється в тому, що до цього вдосконалення кожного з нас особисто закликає Господь. І Він готовий кожному допомогти на цьому нелегкому терені: «Бо не буває безсилим у Бога ніяке слово» (Лк. 1:38). Проте більшість людей воліє залишатися зі своїми гріхами: на думку багатьох, з ними, цими гріхами, якось зручніше, ніж нове життя в Господі. Проте це є їхній вибір, як і наслідки цього вибору…

Але, як на нашу думку, є ще причина, через яку деякі люди ігнорують цю Христову пораду: в її начебто «мізерності». Багато людей готові братися за великі справи, готові творити великі подвиги, а тут Спаситель пропонує розпочати з «малого»: не з перетворення світу, а з перетворення самого себе. А на такий «дріб’язок» багато хто не хоче звертати уваги. Так і творять люди історію, яка в черговий раз переконує в істинності іншої біблійної істини, яку у формі приказки сказав Ісус Христос: «Лікарю, зцілися Сам» (Лк. 4:23) або ж у формі більш відомого порівняння: «Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому» (Лк. 16:10).

Але багато людей вперто намагаються спростувати цю біблійну істину, зокрема в боротьбі за справедливість, як це сьогодні відбувається в багатьох куточках світу: не набувши з Божою допомогою миру у власному серці, у своїх сім’ях, люди намагаються досягти миру і гармонії у всьому світі.  Як ви вважаєте: чи вдасться це їм, або ж вони в черговий раз зазнають поразки?

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docШлях до миру


Ваш коментар: