Шлях любові

Часто можна почути від людей, які тужать за радянським минулим, що в ті часи було значно більше справедливості ніж є сьогодні. Загалом, дивно чути таке про Радянський Союз, країну, в якій людське життя взагалі нічого не вартувало, коли буквально за три колоска зірваних з колгоспного поля людині давали тривалі в’язничні терміни, країну, в якій не те що окрему людину чи родину, а цілі народи, зокрема кримськотатарський, переселяли за вигаданими приводами за тисячі кілометрів від рідних домівок на території, які були досить часто не придатними для проживання. І про яку справедливість можна взагалі говорити?

Проте, ці історичні факти не спростовують саме прагнення людей до справедливості. Навіть, якщо справедливості не так легко досягнути в цьому світі, особливо, якщо вже зайшла мова, – у СРСР. Не менше люди прагнуть справедливості і сьогодні. І не тільки на теренах колишнього СРСР, але і в усіх куточках багатостраждального світу. Навіть у країнах Заходу, в яких, здавалося, справедливості на порядок більше, ніж у країнах, де зовсім нещодавно правив терор. Де ж саме була порушена справедливість, через що так багато протестуючих вийшли на вулиці багатьох країн-членів Євросоюзу та Канади і США?

Відповідь на це запитання треба шукати в історії: люди протестують проти того, як поводилися раніше колоніальні країни з жителями підкорених територій, зокрема поневолюючи їх і використовуючи їх рабську працю. Погодьтеся, причина серйозна, з такими аргументами не посперечаєшся. Але викликають подив і подальшу незгоду, заяви провідників цього руху за відновлення «історичної справедливості» про те, що сучасні держави повинні відшкодувати завдані збитки потомкам поневолених людей. Цікаво, як вони збираються організувати самий процес відшкодування? «Усе взяти і поділити», як свого часу намагалися зробити в СРСР? Результат такого підходу добре відомий: таке намагання відновити справедливість у підсумку породжує ще більшу, навіть циклопічну несправедливість.

Подібне відбувалося не тільки в радянській історії, але і в історії всього людства. Так що метод, коли люди намагаються відновити справедливість примусом не підходить. Проте може допомогти інший метод, який пропонує Біблія – це любов: «Люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 22:39). І цей метод обов’язково спрацює, бо його гарантує Слово Боже, Біблія.

У цьому дуже стане в нагоді Христова порада, особливо для тих людей, які так сильно критикують зіпсутість Західного світу. Адже багато хто виступає не тільки за відшкодування збитків потомкам рабів, але і загалом проти речей і явищ, що панують у країнах Заходу: жадності, лицемірства, брехні та ін. Загалом, ця Христова порада багатьом добре відома: «І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7:3-5). У чому ж суть цієї поради?

Господь Ісус Христос радить: що перш, ніж вимагати від інших щоб вони долали свої гріховні вади, варто розпочати цю дійсно важливу і необхідну роботу власне із себе, щоб набувши необхідного досвіду, мати можливість допомогти в цьому ближнім. От такий шлях любові пропонує Спаситель всьому людству і зокрема кожному з нас.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docШлях любові


Ваш коментар: