Зовнішнє і внутрішнє

Якщо спитати пересічного обивателя, що на його думку є Церква, то можна почути у відповідь перерахування купи її зовнішніх ознак, те, що спадає на око, проте навряд чи ви почуєте що саме є суттю Церкви, її основою, стрижнем, який не дозволяє їй зникнути попри численні гоніння та гріхи вірних протягом двох тисячоліть її існування. А для того, щоб зуміти відкрити для себе що є першоосновою Церкви, потрібно пригадати момент її започаткування. До того ж, цей факт прямо зафіксований у Біблії: сталася ця подія на п’ятдесятий день після Воскресіння Христового, у День, який сьогодні ми іменуємо святом Трійці.

«Коли ж почався день П’ятдесятниці» всі апостоли разом з іншими Христовими послідовниками числом у 120 осіб «однодушно знаходилися вкупі», згідно веління Господнього. І в той момент ніхто не міг з них передбачити, що станеться з ними далі. От як описує ту доленосну для всього людства подію євангеліст Лука: «І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим» (Дії. 2:1-4). Саме цей момент слід вважати зародженням Церкви, саме з тієї миті розпочалася апостольська проповідь, результатом якої стало поширення Слова Божого «аж до останнього краю землі» (Дії 1:8)

Дух Святий, сам Бог є основою Церкви, але ніяк її зовнішні атрибути, що лише передають її історично-культурний розвиток, намагання багатьох поколінь людей пристосувати Церкву до їх культурного середовища, світосприйняття. Ясна річ, у такому підході насправді немає нічого негожого, адже Христова Блага Звістка була звернена до всіх народів, про що Спаситель неодноразово вказував учням. І щоб донести цю Звістку, Христові благовісники намагалися передати її в образах і порівняннях, які найкраще сприймалися їхніми слухачами.

Проте, на превеликий жаль, у такому підході і був недолік: багато хто сприймав Церкву лише за її зовнішніми ознаками: тими образами, якими вона послуговувалася під час своєї проповіді, несення світу Благої Звістки. Таке сприйняття Церкви в багатьох людей залишилося і сьогодні.

Але не потрібно в усьому звинувачувати шлях пристосування церковної проповіді задля кращого розуміння оточенням. Основна причина сприйняття більшістю людей Церкви лише за її зовнішніми ознаками, їхня байдужість до церковної проповіді полягає в черствості їхніх сердець, відсутності бажання каятися, узгоджувати власне життя згідно Заповідей Божих: «Світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки! Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його» (Ів. 3:19,20).

За інших обставин, людині не складе значних труднощів відкрити для себе Хто саме є основою Церкви, тим стрижнем, який її скріплює.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docЗовнішнє і внутрішнє


Ваш коментар: