Розділ 24:1-28 – Пророцтво про зруйнування Храму й лиха перед кінцем світу

Із цього моменту Ісус починає готувати учнів до подальших подій. Неминуче зруйнування Єрусалима та Храму, що стає метафорою про Страшний суд в останні часи, слово попередження й підбадьорення, звернене до учнів, щоб вони постійно перебували в стані готовности до приходу Сина Людського.

24:1-2 – Пророцтво про зруйнування Храму

Коли Ісус покидає територію Храму, учні, захоплені величчю споруди, звертаються до Нього. Ірод Великий розпочав будівництво Храму в 20 до Р. Хр., і споруда все ще перебувала в стані добудови, однак через невіру єрусалимських проводирів Храм незабаром спіткає доля Соломонового Храму, коли Єрусалим став купою руїн, як передбачали Михей (3:12) та Єремія (7:11-15).

24:3-14 – Випробування й лиха перед кінцем світу

Учні звертаються до Ісуса з двома запитаннями: одне стосується зруйнування Храму, а друге – настання рarousiа (гр. «прихід») та кінця світу. Прихід Сина Людського в славі і кінець світу учні сприймають як подію, що мала відбутися разом зі зруйнуванням Храму, що якраз знаменує настання кінця світу. Однак, як Ісус вже зазначав у притчі про кукіль у пшениці (13:24-30,36-43), потрібно розмежовувати прихід Сина Людського у Своєму царстві і Його прихід у кінці часів, щоб судити. Учні мають виконати свою місію в період між цими двома подіями. Слово рarousiа, вжите тут чотири рази (вв. 3, 27, 37, 39), стосується другого пришестя Христа. «Кінець світу» в апокаліптичній літературі означало закінчення сучасної ери перед тим, як має відбутися Страшний суд. Фраза «в Ім’я Моє» в цьому контексті демонструє, ким насправді є Ісус: Він є Христос. Подібні претенденти з’являлися і до часу зруйнування Єрусалима в 70 по Р. Хр. (пор. Дії 5:36-37).

Війни між царствами та народами, люди, що б’ються одні з одними, – це ознаки людського гріха та спровокованого безбожністю хаосу (пор. Іс. 19:2; Ог. 2:21-22), а голод і землетруси є ознаками невідворотного Божого покарання (пор. Іс. 29:6; Єр. 10:10; Єз. 38:18-23; Зах. 14:5). Усі ці лиха відбуватимуться через безбожність людей, але це ще не буде ознакою кінця. Усе це лише «початок страждання» – метафора, за допомогою якої автор показує страждання, які раптово спадуть на грішників (пор. Іс. 13:8; Мих. 4:9-10; Єр. 13:21), особливо тому, що це все попередить прихід Сина Людського (пор. 1Енох 62, 4-5). Зазначена метафора також ужита, щоб показати дію Божественного відновлення, яка буде початком нової епохи (пор. Іс. 42:14; 66:7-8). Ці події знаменують початок змін, проте вони ще не є остаточними. Вони принесуть багато лиха й смутку та навіть призведуть до смерти учнів, коли ті проголошуватимуть Добру Новину про царство всім народам; ця місія була покладена на них після воскресення Христа (в. 14; пор. 28:19). «І багато-хто в той час спокусяться» (в. 10) через випробування, і все це призведе до того, що люди видаватимуть один одного і ненавидітимуть один одного – і все це відбуватиметься навіть у середовищі учнів. У таких обставинах прийдуть лжепророки, вмотивовані власними інтересами (див. вище в 7:15-20). Із зростанням беззаконь у більшісти учнів любов до ближнього охолоне через віроломство, обман і страх, що їх будуть використовувати. Лише ті, хто витримає до останку і збереже любов, спасуться від випробувань (10:22) і спочинуть наприкінці днів (Дан. 12:13). Після воскресення Ісус дасть доручення вірним іти й залучати учнів з усіх народів. Ця місія має бути виконана до настання кінця часів.

24:15-28 – Втікайте з Єрусалима, остерігайтесь віроломних

Якщо наступні вірші (15-22) більше пов’язані з темою зруйнування Єрусалима, головна думка полягає в тому, щоб підбадьорити учнів, аби вони могли зрозуміти, чому настане запустіння, й остерігатися тих, хто поширює дочасні заяви про прихід Сина Людського. Вислів «гидота спустошення» взято з Дан. 11:31; 12:11; пор. Дан. 9:27; 1Мак. 1:54; він стосувався статуї Зевса, якою Антіох Епіфан опоганив Храм у 167 до Р. Хр. «Гидота» тут має інший характер. Ісус уже проголосив «спустошення» Храму (23:38), бо він опоганений лжесвящениками, старійшинами, книжниками та фарисеями і незабаром буде зруйнований. Фраза «хто читає, нехай розуміє» нагадує Дан. 12:10 і є закликом до вірних (Дан. 12:3; Іс. 60:1-3), щоб вони тримали себе в чистоті від гидоти у священному місці.

Люди змушені негайно рятуватися втечею від грабіжницькими армії, навіть не взявши свою одіж; відпочиваючи на даху, людина не зайде до будинку, щоб узяти якісь речі; робітник у полі має швидко втікати; ті, що в Юдеї, втікатимуть у гори – ось ілюстрація абсолютно неочікуваних обставин остаточного зруйнування Єрусалима. Справжнє послання, приховане за цією апокаліптичною картиною, – це те, що кожна людина постане перед Верховним судом так само неочікувано й раптово. Ця картина набуває більш реалістичних графічних рис, і страх посилюється, коли мова йде про вагітних та матерів, які годують грудьми, що будуть змушені рятуватися втечею в цих обставинах, чи коли автор описує, наскільки важче стане рятуватися з настанням зими, пересуваючись по болотистих палестинських дорогах, або втікати в суботу, коли міська брама зачинена. Запозичивши мовні засоби з Дан. 12:1 та Йоіл. 2:2, Ісус змальовує картину жахливих страждань і поневірянь. Однак часи діяння диявола вкорочені, тому що повнота часу належить Господу та Його святим, «вибраним» (22:14; пор. Дан. 7:21-22. 25-27), що є паралельним терміном для окреслення Отрока Ізраїля (Іс. 41:8. 9; 42:1).

У часи всенародної кризи людей дуже легко ввести в оману заявами так званого месії, якого пообіцяли фарисеї, але вірні будуть попереджені і не зійдуть з правильного шляху. Це ще не кінець; прихід Сина Людського буде відомий не завдяки людським заявам, а через Боже проголошення. «Блискавку», що раптово осяває весь світ, завжди вважали ознакою Божої могутньої присутности (Пс. 77:17-18; 97:4), і коли блискавка супроводжується звуком сурми вельми голосної (пор. в. 31), це є проголошення Богом Його союзу з народом (Вих. 19:16; Зах. 9:14). Коли Господь остаточно проголосить прихід Сина Людського, світ уже досягне зрілости, щоб бути підданим суду. Цей образ часто використовував Єремія, передбачаючи суд над Єрусалимом напередодні його зруйнування в 587 до Р. Хр. (Єр. 7:33; 15:3).

Попередній запис

Розділ 23:13-39 – Засудження книжників і фарисеїв, Плач над Єрусалимом

23:13-36 – Засудження книжників і фарисеїв Перший докір засуджує вчення й практики книжників та фарисеїв, які фактично унеможливлюють встановлення щирих ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 24:29-25:46 – Прихід Сина Людського та суд над народами

24:29-35 – Прихід Сина Людського Слово «зараз» підкреслює неочікувані обставини приходу Сина Людського, що застане людей зненацька. Фраза «по скорботі ... Читати далі