Непросте питання

«Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28), – і здавалося, якщо покладатися в цьому питанні на Євангелія, безліч Христових співвітчизників послухалися цього заклику, адже завжди навколо Спасителя юрбилося безліч народу. При чому це відбувалося постійно, через що Христос був вимушений полишати межі Галилеї, щоб побути на самоті. Проте біля Його голгофського хреста з Ним залишилося вже не так багато людей. Куди ж поділися всі ці надокучливі натовпи? І це питання, насправді, не таке вже й просте як може здатися на перший погляд.

У чому ж складність цього запитання? Бо воно стосується кожного, хто вважає, що вірить у Божественність Ісуса з Назарету: «Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам» (1Кор. 10:11). І ці слова, написані апостолом Павлом 19 століть тому коринтській церкві, у жодній мірі не втратили своєї актуальності і сьогодні, і тому мають відношення і особисто до кожного з нас. Звісно, якщо ми вважаємо себе вірними Христові. І якщо це так, то що примушує нас слідувати за Христом?

І це дуже важливе запитання, яке збігається із попереднім запитанням про те, куди поділися надокучливі натовпи, коли Христос був заарештований, засуджений, зазнав тортур і ганебної смерті через розп’яття. Щоб відповісти на ці запитання, спочатку з’ясуємо: що було потрібно натовпу? Як у всі часи – хліба і видовищ. І це натовп знаходив: і коли на власні очі бачив численні зцілення, і коли зміг неодноразово насититись хлібом з рибками.

Коли ж Спаситель почав говорити незрозумілі, а багатьом – і зовсім неприйнятні речі, як наприклад, про Хліб життя, «який сходить з небес», і «той, хто його їсть, не помре» (Ін. 6:50), то ці слова настільки збентежили Христове оточення, що «відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили» (Ін. 6:66). Так що лишилося в підсумку поблизу Спасителя лише дванадцять учнів: і то один згодом виявився зрадником, а десять у страху розбіглися, так що біля голгофського хреста опинився лише наймолодшій за віком учень, Іоанн.

Натовп покинув Христа за відсутності хліба і видовищ, багато зцілених не пішли за Ним, бо отримали те, що потребували: а якщо здоровий, навіщо Господь? Між іншим, так само багато думає безліч і наших співвітчизників. Іуда Іскаріотський продав Учителя за тридцять срібняків, десять учнів повтікали через острах «перед юдеями» (Ін. 20:19). Лишилися поруч лише жінки та зовсім юний Іоанн… Втім, варто зауважити, що Петро намагався слідувати за Христом, проте з першої спроби в нього це не вийшло, але, як з’ясується, вийде згодом. Як і в решти учнів (крім, звісно, Іуди Іскаріотського).

Але що примусило жінок та Іоанна залишитися з Христом до самого кінця, а також прилучитися до поховання Спасителя Никодима та Йосифа з Аримафеї? Відповідь на це все лежить буквально на поверхні – це Христос, Його особа. Вони всі любили Його як особу, а не за те, що могли отримати від Нього. Між іншим, на це страждали всі одинадцять (окрім Іоанна) учнів: варто пригадати, як вони обурилися, коли мати синів Зеведеєвих просила в Ісуса, «щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм» (Мф. 20:21).

Отже, ми з’ясували, чому більшість оточення покинула Ісуса в скрутну хвилину. А тепер спробуємо відповісти на питання: що примушує особисто мене слідувати за Христом? І не варто поспішати з відповіддю, краще попросити особисто Ісуса в пошуку відповіді на це дійсно непросте питання.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНепросте питання


Ваш коментар: