Зустріч віч-на-віч

Більш за все, Нафанаїл був відчайдухом, бо інакше він не зміг би відразу заявити: «Учителю! Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів» (Ін. 1:49). Адже щоб таке заявити, потрібна не абияка рішучість, більшість людей воліє діяти в духовній сфері більш обережно: почекати, оглядітися, зважити всі «за» і «проти». У такому підході насправді немає нічого поганого, от лише люди деколи так довго відкладають з остаточним вибором, що дозволяють, щоб «турботи віку цього і спокуса багатством» (Мф. 13:22) заглушили Господнє слово, і воно в підсумку виявилося безплідним.

Тому недаремно апостол Павло наголошує: «Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння» (1Кор. 6:2). При чому, слід зауважити, Павлові слова стосуються не тільки коринтян, до яких власне вони були адресовані, але і нас з вами, щоб ми не зволікали з вкрай важливим життєвим вибором: чи будемо слідувати за Христом, чи спробуємо прямувати по життю «якось» без Нього. І кожен з варіантів вибору матиме відповідні наслідки.

Багатьом відома ціна, яку деколи доводиться платити за слідування за Христом: «Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас» (Ін. 15:20), – казав Христос учням напередодні Своїх хресних страждань, і подальша історія Християнства добрий тому свідок… Проте неслідування за Христом має свої негативні, цілком трагічні наслідки. Так Господь Ісус Христос прямо попереджає: «Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає» (Лк. 11:23), а також зауважує: «Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:5).

Варто додати, що без Ісуса ми не здатні «робити нічого» доброго, бо погане в нас саме по собі виходить, до цього часто навіть не треба докладати якихось зусиль… Між іншим, важливе зауваження, бо в багатьох наших співвітчизників (і не тільки наших, це стосується всіх поколінь людей, що населяли землю) стосовно духовних питань у головах царює така плутанина, що вони готові звинувачувати у всіх своїх негараздах Господа Бога! Бога, Який «Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8).

Як же тоді Господь, Який є абсолютним благом, може спричинити нам якесь зло? Отож, тому «у спокусі ніхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого» (Як. 1:13). Але багатьом людям «видніше», вони вперто тримаються думки… а якої конкретно думки, вони самі достеменно не знають, шукаючи винуватих у всіх своїх бідах і нещастях.

Але годі про це, краще повернемося до Нафанаїла. Він був не тільки відчайдухом, але і мрійником. Про те мова зараз не про людей, які живуть у вигаданому світі (світах), це якраз стосується більшості людей «світу цього», які лише бачать те, що хочуть бачити, і чують тільки те, що хочуть чути, часто-густо впритул не помічаючи цілком очевидного факту: «що всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим. 3:23), і через те тішать себе, що в них якраз усе гаразд.

Мова зараз ведеться про мрійників, людей, які переконані, чи принаймні здогадуються про те, що попри все зло світу в нього є люблячий Творець, Якому не байдужа доля цього світу і його мешканців. Щоб впевнитися в цьому припущенні, треба пильно поглянути, буквально вдивитися в цей світ, переконатися в досконалості задуму його створення, і тоді можна розгледіти багато прекрасного, що прямо свідчить про благий промисел Творця. Певно, саме подібною картиною милувався Нафанаїл того знаменного дня «під смоковницею» (Ін. 1:48). Дня, в якому йому судилося зустрітися віч-на-віч зі своїм Творцем.

Цей унікальний досвід доступний кожному. Для цього необхідна віра в благого Творця і, ясна річ, нестримне бажання зустрітися з Ним віч-на-віч, як свого часу це зробив майбутній апостол Нафанаїл-Варфоломій.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docЗустріч віч-на-віч


Ваш коментар: