В інтернеті бурхливо обговорюють одного молодика, що рішуче відмовився звільнити місце для бабусі. Зазвичай ним поступаються – я постійно бачу, як це роблять молоді люди, не дуже молоді, чоловіки, жінки – так прийнято, і це вважається саме собою зрозумілим. Такий звичай. Але чи екстраординарна справа, якщо хтось цього не зробить? Що, якщо я?
Існує так звана «теорія розбитих вікон». Згідно цієї теорії, якщо хтось розбив скло в будинку, і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім почнеться мародерство. Явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточення теж забути про правила.
В результаті виникаючої ланцюгової реакції «пристойний» міський район може швидко перетворитися на клоаку, де людям страшно виходити на вулицю. Соціологи перевіряли цю теорію під час різних експериментів – як одні і ті ж люди поводяться на тлі чистої білої стіни і тієї ж стіни, на якій намальовані якісь потворні карлючки. Поведінка змінювалася помітно – ті, хто в першому випадку доносили папірець до урни, у другому кидали його на асфальт. Все одно тут вже бруд і свинство, чого тепер соромитися!
Реакція виявляється ланцюговою – чим більше бруду і свинства, тим менше люди соромляться, чим менше вони соромляться, тим більше бруду і свинства, поки район, дійсно, не перетворюється на клоаку. Це так відносно видимої, матеріальної структури цивілізованого життя – вікон, стін, ліхтарів, сміттєвих урн. Але це ще вірніше відносно невидимої тканини суспільства – тієї тонкої сітки взаємних зобов’язань, які в нас є стосовно один одного.
У нас прийнято вибачатися, якщо ми когось випадково зачепили; поступатися місцем літнім або вагітним; взагалі піклуватися про слабких. Ця соціальна тканина постійно піддається атаці сил дикості і варварства – і якщо ви відмовитеся поступатися місцем, ви станете провідником цих сил. Така відмова – це те саме розбите вікно.
Але прості рішення, які ми приймаємо, – поступатися місцем або ні, наприклад, – змінюють не лише світ навколо нас. Вони змінюють нас самих. «Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому» (Лк. 16:10). – каже Господь. Якщо нехтуємо таким простим проявом любові до ближнього, як можливість поступитися місцем, неможливо говорити про щось більше. Якщо м’язи нашої душі ослабіли настільки, що нам і ця вага непідйомна – то якою виявиться підйомна?
Рішення «ходити перед Богом», як каже Біблія, тобто жити в Його присутності і коритися Його заповідям, проявляється в малих і простих речах. У тому, щоб поступитися місцем. У тому, щоб терпляче дочекатися зеленого світла. У тому, щоб не дратуватися у відповідь, зіткнувшись з чиїмсь роздратуванням. Просто спробуйте бути вірними в малому – щоб вам не довелося жити в клоаці і носити клоаку в собі.
