Божі щедроти

Якщо спитати пересічного обивателя, що він знає про Господа, то, більш за все, почуємо у відповідь якусь купу усіляких байок і суперечливих припущень, які зовсім не відповідають тому Образу Творця, що відкривається нам у Біблії. Почуємо те, що залишиться мало чи зовсім незрозумілим для самого співрозмовника-обивателя. Звісно, якщо він взагалі з цього приводу зможе щось розповісти. У чому ж причина такого невігластва? Відповідь напрочуд банальна і не менш страхітлива: у байдужості і ліні, яку породжує ця байдужість.

«Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому» (Мт. 7:7,8), – запевняє всіх нас Господь Ісус Христос у Нагорній проповіді. От тільки от у чому полягає біда більшості людей: мало хто шукає, і відповідно, мало хто хоче мати особисті стосунки з Творцем (так би мовити «стукати» до Нього), і, як результат, не отримує прохане від Бога. Звісно, якщо взагалі намагається щось у Бога просити, попри той факт, що Він завжди готовий уділити кожному з нас від Своїх щедрот: «Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину? Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!» (Мт. 7:9-11).

Але люди не просять, не знаючи або ж забуваючи про Божу щедрість. І якщо незнання породжує байдужість, то забудькуватість викликає житейська метушня. На кшталт запрошених гостей з Христової притчі про багату вечерю (див. Лк. 14:16-24). Давайте пригадаємо причини, що змусили людей відмовитися від запрошення: «Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його… Я купив собі п’ять пар волів, і йду спробувати їх… Одружився ось я, і через те я не можу прибути» (в. 18-20). Причини начебто суттєві, от тільки… «не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Мт. 4:4).

А от про це багато людей часто-густо не знає, забуває, або ж просто ігнорує, через що відкидає Боже запрошення і разом з тим відсікає себе від Його щедрот, які дає спілкування з Богом. От так у черговий раз сповнюються Божі слова: «Бо багато покликаних, та вибраних мало!» (в. 24), от так люди відсікають себе від Божої благодаті, щоб у підсумку опинитися в зовнішній темряви, де лише «буде плач і скрегіт зубів» (Мт. 22:13).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docБожі щедроти


Ваш коментар: