«Серце мліє, ворожку слухаючи», як співалося в популярному в радянські роки фільмі, і люди охоче занурюються в «світ таємничого». Більше того, цей «світ таємничого» постійно шукає спосіб, щоб якось включити Церкву: «медіуми» та інші окультисти з’являються в оточенні ікон і використовують церковні свічки для своїх маніпуляцій, іноді навіть говорять про себе як про людей віруючих і благочестивих. Для людини, далекої від Церкви, це здається чимось цілком природним – адже в Церкві теж таємничо, напівтемрява, звучать урочисті і малозрозумілі слова.
Але насправді Церква не має нічого спільного зі «світом таємничого» з окультних телепередач. Більше того, цей світ абсолютно несумісний з Християнством. Будь-яка окультна практика різко відкидається Священним Писанням: «Не повинен знаходитись у тебе той, хто проводить сина свого або дочку свою через вогонь, віщун, знахар, ворожка, чаклун, чорнокнижник, що викликає духів, чарівник і той, хто викликає померлих; бо мерзенний перед Господом усякий, хто робить це, і за ці ось мерзоти Господь Бог твій виганяє їх від лиця твого; будь непорочним перед Господом Богом твоїм» (Втор. 18:10-13).
Щире навернення до Христа означає розрив з будь-якими формами окультизму. Як ми читаємо в Книзі Діянь Апостольських, «багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої. А досить багато з тих, що займалися чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п’ятдесят тисяч драхм. З такою силою зростало і міцніло слово Господнє» (Діян. 19:18-20).
Рукописні книги були дуже дорогими, але люди, що навернулися до Господа, не захотіли їх продати, очевидно, розуміючи, що цим вони дадуть іншим привід для гріха.
У наш час це багато кому незрозуміло – ну, злодійство або вбивство легко визнати гріхами, вони завдають явної шкоди людям, їх майну чи життю. А в чому гріх «медіумів», «екстрасенсів» і тому подібних людей? Хіба що непрямий: людина, наприклад, поклалася на «цілителів» і упустила момент, коли їй могла б допомогти нормальна медицина…
Нерозуміння тут пов’язане з тим, що Церква і світські люди бачать людину і те, що є для неї благом, зовсім по-різному. Для людини, далекої від Церкви, земне життя – це усе, що в неї є, принаймні, усе, на що варто звертати увагу. Ворожіння і приворот – справа, може, і даремна, але не шкідлива. Та і раптом допоможе (чим біс не жартує!) вирішити якісь проблеми із здоров’ям, грошима чи особистим життям?
Церква ж бачить людину як істоту вічну – кожен і кожна з нас покликані набути життя вічного і блаженного в Богові. Настане момент, коли ми переконаємося, з невимовною радістю або невимовним жахом, що земне життя було дане нам для того, щоб увійти до вічної радості, а тепер двері зачинилися, і ми назавжди виявилися по той або іншій бік – у раю або в пітьмі зовнішній.
І окультизм позбавляє нас чогось нескінченно важливішого, ніж здоров’я або достаток, він позбавляє нас миру з Богом. У битві, що вирує в духовному світі, ми виявляємося не на Його боці.
Бо духи, з якими шукають увійти до контакту «медіуми», реальні – і це жахливо. Бо, як ми знаємо з біблійного одкровення, це – пропащі духи, повністю ворожі Богові і людині. Звичайно, було б несправедливо звинувачувати усіх «медіумів» у свідомому поклонінні бісам. У чому їх, безумовно, можна докорити – так це в небажанні розібратися і зрозуміти, з ким же вони мають справу.
Проста розсудливість вимагає задатися питаннями – якщо духовний світ реальний, що ми можемо знати про нього? З яких джерел? Звідки нам знати, що духи, які виходять на контакт з «медіумами», бажають добра?
У світі людей бувають шахраї, навіть небезпечні вбивці, що уміють справити найприємніше враження, – чому б таким не бути і у світі духів? Тим більше, що Церква ясно стверджує, що так воно і є. Намагаючись залізти в духовний світ з чорного ходу, ми зустрінемо не кращих його мешканців.
Церква – це не держава, і вона не може заборонити одним людям знімати такі програми, а іншим їх дивитися. Але вона може нагадати про те, що займатися подібними речами – означає ставити себе поза Церквою Христовою і наражати свою душу на чималу небезпеку.
Але для когось ця передача може послужити і до духовної користі – для тих людей, яких вона підштовхне наважитися встати на певний бік. «Я вірний, християнин, і я в цьому не братиму участь – не буду це знімати, це не дивитимуся, не буду розміщувати там рекламу, і взагалі триматимуся від усього цього чимдалі. Бо слово Боже називає це мерзотою. А я хочу бути непорочним перед Господом, Богом моїм».
