Впустити Бога

«І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх» (Лк. 8:37), – страх, між іншим, перед явним дивом – зціленням біснуватого. Хоча з тих подій минуло майже два тисячоліття, проте ставлення переважної більшості людей до справжніх, а не вигаданих і не зрежисованих, див, тобто явного Божого прояву у світі, не сильно змінилося.

Хоча люди в усі часи були ласі на сенсації, якісь надзвичайні явища і події, проте в цьому завжди убачали якійсь елемент вистави, вигаданості, одним словом, не справжності. Тобто все те, що в жодній мірі не можна віднести до Божого дива – явища, до якого не вийде поставитися байдуже, вдати, що його насправді не було, що це якась чергова вигадка, фокус, «підробка».

Хоча багато людей намагається це зробити. Проте марно, адже Господь слави, що належить лише Йому, не віддасть нікому: «Не будеш ти кланятись богові іншому, бо Господь Заздрісний ім’я Його, Бог заздрісний Він!» (Вих. 34:14). А явні чуда є проявом Божої сили, Його всемогутності, і заслужена слава за них належить виключно Богові. І Він надасть неспростовні докази реальності конкретного дива, якщо людина дійсно готова це диво прийняти.

А на це готові піти насправді не так багато людей. Вдавати, що прийняли – так, а прийняти «всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Мт. 22:37), всім своїм єством – на жаль, ні. Питається: Чому? Усе дуже просто: бо якщо особисто, усвідомлено визнаєш всемогутність Божу, то не можеш більше ігнорувати Його всюдиприсутність, Його могутність, і, що найголовніше, Його Слово.

Слово, яке безпосередньо має відношення до кожного з нас: «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця. І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!» (Євр. 4:12,13). А таке мало хто готовий витримати, для більшості значно легше попросити Бога залишити їх. Як це вчинили жителі Гадаринського краю. Бог шанує людський вибір, і тому полишає цих людей, шукаючи тих, хто готовий впустити Його до власного серця (див. Об. 3:20).

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docВпустити Бога


Ваш коментар: