Чому в Біблії так багато зла? Чому Бог допускає зло, вбивства і навіть Сам наводить лиха. Як це розуміти? – Напевно, багато людей задаються подібними питаннями.
Біблія не ставить мети бути чистенькою і описувати тільки ідеальних людей, які дотримуються Божого закону. Господь через Священне Писання показує правду, не прикрашаючи її. Багато героїв віри страшно помилялися – Авраам двічі віддавав свою дружину в гарем, щоб не ризикувати власним життям, теж повторив Ісаак, Яків був брехуном, Давид убив суперника і т. д. Але це робив не Бог! І Творець так не вчив!
Коли ми бачимо в Писанні численні смерті і поразки, то частенько тут же пояснені їх причини. У значній частині випадків зло коїли люди за своїм свавіллям. А коли це відбувалося за вказівкою Творця чи Ним самим, то сказано, що Бог лише винищував ті народи, які морально розбестилися і стали як тварини.
От що Творець каже про жителів планети, яких знищив потоп: “І побачив Господь Бог, що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно… І сказав Господь Бог Ною: кінець усякій плоті прийшов перед лицем Моїм, тому що земля наповнилася від них злодіяннями; і ось, Я знищу їх з землі” (Бут. 6:5,13).
А от як описує Творець причини, за якими винищувалися жителі Ханаана, – землі, куди переселялися Ізраїльтяни: “І опоганилася земля, і Я споглянув на беззаконня її, і звергла з себе земля тих, що жили на ній” (Лев. 18:25).
Є і інші подібні тексти Священного Писання про зв’язок трагедій з гріхами: “Чи не від уст Всевишнього приходить біда і благополуччя? Навіщо ремствує людина, яка живе? кожен ремствуй на гріхи свої. Випробуємо і дослідимо путі свої, і звернімося до Господа” (Пл. Єр. 3:38-40).
Іноді гріхи людей та їх злі вчинки видно і можна зрозуміти Творця. Проте, іноді зло потерпілих неочевидне і Бог допускає незбагненну нами жорстокість. Ми не зможемо зрозуміти причини всіх ситуацій, коли Бог допускає біду! Але ми і не повинні цього робити. Творець каже: “Мої думки – не ваші думки, ні ваші путі – путі Мої, говорить Господь. Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші” (Іс. 55:8,9).
Він діє в конкретній історичній ситуації, так як вважає найкращим для Свого творіння. Якщо Творець щось забирає в людини, яка не заслужила на це, то потім дає в багато разів більше. Почитайте історію з Іовом. Цей патріарх викликав Господа на суд, вважаючи що страждає несправедливо. Але коли Бог показав йому Свою величність, турботу про творіння і мудрість, Іов узяв назад власні слова і розкаявся, що марно не довіряв Творцеві. Це добре описано в 42 розділі. Він заявив: “Хто цей (я), що потьмарює Провидіння (Бога), нічого не розуміючи?.. тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі” (Іов 42:3,6). А потім ми бачимо, що Іов отримав назад усе, що втратив, тільки в більшому об’ємі!
Іов не був грішником, як думали його друзі, але зазнав страждання, пройшов випробування, зміцнивши тим довіру до Бога і усвідомивши залежність від Нього. Його історія допомогла тисячам віруючих. Будь-яка трагедія – як камінь, кинутий у воду, від якого далеко йдуть кола – наслідки. І знає їх тільки Бог! Так, не завжди гинуть грішники, які заслужили на смерть. Але допущені Богом трагедії завжди не випадкові і навіть частково корисні, як це не дивно звучить.
Подивіться на слова Христові: “У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни (загиблі від рук Пилата) були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали? Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі? Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете” (Лк. 13:2-5).
Як це не парадоксально, але трагедії, до яких відносяться і природні катаклізми, допомагають тим, хто вижив і дізнався про подію, замислитися про своє життя, покаятися в скоєних гріхах, зробити переоцінку цінностей. Приходить розуміння, адже на місці загиблих могли виявитися і вони. І в результаті хтось змінюється, тим роблячи щасливішим і праведнішим своє земне буття і спасаючись для вічності.
Біблія каже, що “Бог є любов” (1Ін. 4:8). Також Творець через пророків сповіщає, що Він ніколи не бреше (див. Чис. 23:19). Таким чином, якщо уявити, що Творець допускає страждання із злості або через недогляд, то ми повинні будемо визнати, що Бог не є любов і Біблія помиляється! Тим же, хто вірить Богові Біблії треба дивитися на все через “призму” Божої любові! Тобто, у Господа основне завдання спасти якомога більше людей – Його дітей для вічності! І в цьому ключі земне життя чи якісь світські обставини не завжди стоять на першому місці. Тому Бог допускає серйозні хвороби, щоб люди покаялися, навернулися від гріха до праведності, згадали Його і навернулися до Нього, і щоб були врятовані для вічності. Нам багато чого не зрозуміти, оскільки ми не до кінця розуміємо цілі і не бачили майбутнього світу, який Творець нам обіцяє. Ми можемо тільки вірити Йому!
Більше того, Творець навіть може забрати земне життя, щоб врятувати Своє дитя для вічності. А в деяких випадках, коли людина встала на небезпечний шлях, дбайливий Отець краще зупинить її, припинивши тимчасове земне існування, щоб та не втратила вічне щасливе перебування поряд з Ним.
Якщо підвести короткий підсумок вищесказаному, то можна зробити такий висновок: той, хто, як нам здається, випадково гине – або заслуговує на смерть, або буде врятований для майбутнього безсмертного життя! Я багато разів переконувався в далекоглядності і турботі Бога. І Ви повірте Йому!
Вивчайте Біблію і поступово побачите в ній мудрість Божого закону і переконаєтеся в Любові Творця. Він каже: “Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе” (Іс. 49:15).
Автор: Валерій Татаркін
