Думаємо, що маємо

Людвіг ван Бетховен

«Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати» (Лк. 8:18). Яке точне зауваження: думає мати… думаємо, що маємо… Адже дійсно, ми приходимо в цей світ і уходимо з нього з порожніми руками, але доки перебуваємо тут, на землі, вважаємо що все, що ми маємо, належить нам по праву.

Але що з того, що ми вважаємо своїм, дійсно належить нам? Повітря, вода, земля, сонячне світло – усе те без чого нам не прожити, існувало до нашого приходу в цей світ, і сподіваємось, існуватиме і після нашого уходу. Якісь наші досягнення, результати нашої праці – є наслідком наших талантів та прикладання певних зусиль: фізичних і духовних (розумових). Але певні здібності, таланти, втім, як і фізичні сили, ми отримуємо в момент навіть не народження, а зачаття, що погодьтеся, зовсім не залежить від нас.

Ясна річ, ми ці здібності, таланти, як і фізичні сили можемо розвивати (так і марнувати), докладаючи певних зусиль, і як наслідок, ми можемо отримати певний результат. Але погодьтеся, не було б певних здібностей, талантів, фізичних можливостей – не було б що розвивати. Адже сліпий при всьому бажанні не може стати художником, а глухий – композитором (Людвіг ван Бетховен – виключення, яке підтверджує загальне правило. До речі, він – яскравий приклад того, що композитор від Бога може писати музику глухим). Так що нам, людям, немає чим особисто хвалитись, тим більше приписуючи якісь заслуги собі: «Не обманюйтесь, браття мої улюблені. Всяке добре даяння i всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни» (Як. 1:16,17).

Що дійсно залежить від нас – так це свобода вибору: приймати з вдячністю Божі дари, розвивати їх на славу Божу та на користь собі і людям, або ж марнувати їх, скаржачись на тяжке життя, або ж, ще гірше, використовувати свої сили і здібності для шкоди людям, а, передусім, собі. Дехто ж наважується всі свої сили і здібності марно витратити на боротьбу проти Бога, тим самим убиваючи Божий образ і подобу в самому собі.

Як бачите, кожен сам вільний обирати свій життєвий шлях – це головний дар, який дав Господь Бог кожному з нас. Дар, який так часто ми знецінюємо, відкидаємо, втім, подібним чином люди часто розпоряджаємося іншими Божими дарами у своєму житті.

Редакція сайту


Ваш коментар: