Бесіда про всезагальне воскресіння мертвих

Видіння пророка Єзекиїля

Істина всезагального воскресіння мертвих ясно і чітко розкрита у Святому Письмі. Вона виходить також з основних сил нашого безсмертного духу та з понять про Бога вічного, всемогутнього і всеправедного.

Ще у Старому Завіті, на основі Божественного Одкровення, праведники мали віру у загальне воскресіння мертвих (Див.: Іов. 19:25,26; Іс. 26:19; Єз. 37:1-14; Дан. 12:2; 2Мак. 7:9 та ін.).

І взагалі всі старозавітні праведники вважали себе прибульцями на землі і шукали Вітчизни Небесної (Див.: Євр.11:13-20).

Через пророка Осію Господь сказав: “Від влади пекла Я відкуплю їх, від смерти визволю їх. Смерте! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? Розкаяння у тому не буде у Мене” (Ос. 13:14).

У Новому Завіті Господь Ісус Христос проповідує про воскресіння мертвих ясно і певно: “Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть… і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, – у воскресіння суду” (Ін. 5:25,29).

Спаситель підтверджує проповідь про воскресіння Таїнством причастя: “Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день” (Ін 6:54).

Коли Спаситель говорить про мету Свого пришестя на землю, то вказує саме на життя вічне: “Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне” (Ін. 3:16).

Під час перебування Свого на землі Спаситель воскрешає мертвих і Сам воскресає із гробу, стає, за словом апостола Павла, первістком серед померлих (Див.: 1 Кор. 15:20).

Апостоли ставили істину воскресіння мертвих понад усякі сумніви і доводили її, тісно пов’язуючи з воскресінням Христовим і з усією проповіддю євангельською, вказуючи: “Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих? Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша… І якщо ми в цьому тільки житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей. Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих” (1 Кор. 15:12-20).

Крім того, ап. Павло вказує на явища у видимій природі, які переконують нас в істинності Воскресіння. “Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть? Hерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре. І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше; але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло… Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні; сіється у безчесті, встає у славі; сіється в немочі, встає у силі; сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є тіло духовнее” (1 Кор. 15:35-44).

Сам Господь каже: “Якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів” (Ін. 12:24).

Так, дивне явлення показує нам сама природа.

Зерно, кинуте в землю, гниє, руйнується, тліє. І що ж? Усе, кінець? Ні, аж ніяк! Звідти з’являється, проростає колос з новими зернами, в усьому подібними зотлілому. Чи ж не чудо це, гідне нашої уваги? Чи ж не очевидне це свідчення того, що Премудрий Творець у самій смерті закладає початок життя і на руйнуванні творить нове буття?

Так, таємниця воскресіння мертвих завжди перед очима нашими. Вона видимо являє нам себе в природі й утверджує нашу віру, і викриває наше маловір’я.

Однак, незважаючи на це, у нашому розумі може виникнути питання: “Як можуть воскреснути мертві, якщо тіла померлих перетворюються на прах і знищуються?”

Припустимо і це, хоча в сутності самій цього не буває. Як воскреснуть мертві? Так само, як почали жити нині.

Якщо Всемогутній Бог дав нам одного разу буття, узявши порох від землі, то, очевидно, може взяти його від землі і вдруге й оживити. Якщо Бог цілий світ утворив з невпорядкованої, Ним же створеної з нічого матерії, то хіба не зможе утворити знову тіла наші з пороху земного і явити їх тими самими тілами в тому самому, тільки оновленому вигляді?

Господь вже образно показав пророку таємницю воскресіння нашого із мертвих. Йому уявилося поле, усіяне сухими кістками людськими. З цих кісток, за словом Божим, промовленим сином людським, утворились істоти людські і, можливо, у той же спосіб, як було і при первісному створенні людини, потім оживив їх Дух. За словом Господнім, сказаним пророком, спочатку зарухалися кістки, стали з’єднуватися кістка з кісткою, кожна на своє місце; потім зв’язалися жилами, обтяглися плоттю і вкрилися шкірою; нарешті, за другим таким словом Божим, сказаним сином людським, ввійшов у них дух життя, – і всі ожили, стали на ноги свої і склали велику кількість людей (Див.: Єз. 37:1-10). Чи ж не таким буде і майбутнє воскресіння мертвих? Дивні воістину діла Божі! Дивна сповідувана нами свята віра!

Так, за праведним визначенням Божим, і нашому тлінному тілу, як зернятку, суджено спочатку померти і зотліти, а потім знову воскреснути. Місця, де ховають спочилих, є поле, на якому рукою смерті сіються наші тіла, мов насіння. Земля – матір наша – є храмина, де серед тління зберігається наше нетлінне. “Сіється тіло душевне, встає тіло духовне”.

Не для того Бог осудив нас на смерть, щоб знищити Своє творіння, а щоб створити оновленим, зробити його здатним для майбутнього нетлінного життя.

Залишається нам, людям, побожно коритися премудрим визначенням Божим, з вірою приймати Божественне одкровення про останній присуд нам і з християнською надією чекати воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.

Автор: протоієрей Григорій Дяченко

Попередній запис

Коротко про воскресіння мертвих

Тріумф Християнства, Гюстав Доре У великий день пришестя Сина Людського звершиться загальне воскресіння мертвих у преображеному ... Читати далі

Наступний запис

Воскресіння мертвих у Старому Завіті

Воскресіння сина Сарептської вдови, Павло Плешанов Старозавітна ідея воскресіння мертвих базується на тому, що єдиним володарем ... Читати далі