Закваска Царства Небесного

Тепер, поговоривши про ці три закваски, давайте звернемося до четвертої і поговоримо, що вона є і яке в нас має складатися до неї ставлення.

«Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне» (Мф. 13:33).

Ось перед нами четверта і завершальна закваска, про яку говорив Ісус. Різниця полягає тільки в тому, що перші три закваски негативної, низинної, гріховної дії, а ця – позитивного, небесного, Божого походження. І її Ісус змалював у цій притчі як закваску Небесного Царства. Вже з перших слів цієї притчі ми відразу бачимо, що розмова йде саме про Небесне Царство: «Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски».

Слово «подібне» показує, що ця закваска такого ж принципу, дії, поширення, як і ті три, а слова «Царство Небесне» вказують, що від інших вона відрізняється небесним, чистим, царственим, Божим походженням і змістом. У цьому – глибока різниця між тими трьома заквасками і цією.

Найцікавіше, що це теж закваска, і ми її дуже потребуємо. Це єдина закваска, напевно, в усій Біблії, про яку говориться позитивно, порівнюючи Небесне Царство з тим, як діє принцип будь-якої закваски. Тільки в перших трьох випадках розмова стосувалася владолюбства, невіри і лицемірства, які поширюються в житті людини, яка дає їм місце, а тут розмова йде про закваску Небесного Царства, щоб показати, як це Царство поширюється і розповсюджується. У змісті цієї притчі саме це ми і спостерігаємо.

Коли людина рада її прийняти і відкрити своє серце, щоб закваска в ній поширилася і глибоко проникла всередину, тоді розкриватиметься образ самого Ісуса – адже саме Він є Царем цього Небесного Царства. І хоча ця притча одна з найкоротших притч, саме в ній говориться, що Царство Небесне подібне до закваски, якої потребує людина, щоб замість закваски гріха і вади, які в ній живуть і ширяться, перебувало Небесне Царство. Ця закваска починає діяти тоді, коли в людини з’являється великий інтерес до духовних пошуків істини, спрага жити і бажання розібратися у власних внутрішніх лабіринтах серця – тобто тоді, коли вона раптом розуміє, що їй потрібен Бог, прощення, світло згори, розрада, надія, розуміння духовних речей і сенсу життя. І цю роботу в ній починає здійснювати Дух Святий, будить душу до нового життя, насаджуючи або заквашуючи тим словом, істиною і життям, яких потребує сліпий грішник. Якщо нам цікаво знати, що є закваска Божого Царства, то Писання каже: «Бо Царство Боже – не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові» (Рим. 14:17).

Це є суттю небесної закваски, завдяки якій образ Царя царів і Його риси почнуть відновлюватися в зіпсутій і пропащій людині. Це і є три мірки борошна: праведність, мир і радість у Святому Дусі. І точно так, як і ми носили образ Адамів, ми носимо сьогодні образ Христа, Чиє Царство в нас поширюватиметься. І тут не можна втрачати послідовність, бо одне не може існувати без другого. Більше того, одне витікає з другого, тобто радість – із стану миру, а мир – із стану праведності по вірі. Саме тому далі написано: «Хто цим служить Христу, той угодний Богові і гідний схвалення від людей» (Рим. 14:18).

Ці три речі з усіма відповідними наслідками приносить небесна закваска вірному, який, маючи ці якості, дійсно «служить Христу».

  • А також «угодний Богові».
  • І навіть «гідний схвалення від людей».

Коли закваска починає діяти і впливати на людину, щоб принести їй духовне благословення, тоді стає цілком очевидно, чиїм учнем є така людина і за ким вона йде. Саме це мав на увазі Ісус Христос, коли говорив з фарисеями про Царство Боже: «А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? – відповів їм: не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17:20-21).

У цьому місці Писання Ісус відкриває нам дві істини: по-перше, що Царство Небесне передусім пов’язане з Ним Самим (саме це мав на увазі Ісус, бо в оригінальному тексті написано: «Бо ось, Царство Боже посеред вас є»). У Його обличчі і Його присутності вони могли бачити Царство Боже. По-друге, Царство Боже завжди приходить непомітним чином. Воно тихо поселяється в серці людському, невидимим чином зсередини починаючи свою унікальну і творчу роботу. Це робота Божого Духа. Так діє Бог, Божа благодать. І містячись усередині людини на рівні невеликого зернятка (як каже нам інша притча), воно починає ширитися, опановувати територію серця і випромінюватися на усі сфери життя людини, щоб і дух, і душа, і тіло зрештою перебували під владою і впливом Небесного Царства. Саме так апостол Павло це описав: «Сам же Бог миру нехай освятить вас у всій повноті, і ваш дух, і душа, і тіло у всій цілості нехай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Ісуса Христа» (1Сол. 5:23).

Це ще можна порівняти з трьома мірками борошна, які вказують на дух, душу і тіло.

У цьому сенс і сила Євангелія. І тому Царство Ісуса – це, передусім, питання внутрішніх інтересів, уявлень, думок і цілей. Воно не приходить помітним чином, а поселяється в людях невидимим шляхом віри, знання, осяяння і одкровення про Самого Бога і Його план спасіння через Божого Агнця. Саме звідси починають виникати питання і відповіді, пошуки і завдання, пов’язані з праведністю, миром і радістю у Святому Дусі, які в кінцевому своєму підсумку утілюються в конкретне повсякденне життя від невидимого до видимого.

Біблія нас учить, що спочатку Царство Небесне непомітним чином входить у нас, наповнюючи небесною закваскою серця вірних, а потім ми, вже, будучи наповненими небесним складом, входимо в нього як спадкоємці вічного життя. І різниця між першим етапом і другим полягає в тому, що воно входить у нас невидимим чином, як сказав про це Ісус, а ми, вже будучи зрілими дітьми Божими, увійдемо до нього видимим чином. Тому перший етап можна назвати початком духовного життя на землі, а другий – кінцем цього духовного життя на землі, що є підсумком і життєвим результатом, як сказав про це Петро: «Тому, браття, усе більше і більше старайтесь утверджувати ваше покликання та обрання; так діючи, ви ніколи не спіткнетесь, бо так відкриється для вас вільний вхід до вічного Царства Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа» (2Пет. 1:10-11).

І хоча «багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже» (Діян. 14:22б), але проте, «нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас» (Рим. 8:18б).

Зверніть увагу на те, що ця слава Небесного Царства «відкриється в нас». І це тому, що закваска Царства успішно зробить те, для чого ми спокуті кров’ю Ісуса і врятовані, здійснюючи в дітях Божих неповторну працю і роботу Святого Духа. Ту роботу і ту працю, завдяки якій образ самого Царя засяє в обраній Ним людині. Саме тому Іоанн казав: «Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є» (1Ін. 3:2).

Усе це здійснює четверта, небесна закваска Царства, яка послана з небес. І їй необхідно підкоритися, довіритися і відкрити своє серце для благотворного, істотного і важливого впливу, завдяки якому образ Ісуса Христа буде видний у немічних і недосконалих людях. У цьому завдання і мета Небесного Царства, щоб поширитися від духу, через душу на тіло, чинячи сильний вплив на усі сторони людського життя, малюючи і творячи в дітях Божих угодні Господові риси характеру самого Ісуса Христа.

Давайте пам’ятати, що постійно йде війна за наші душі і серця, за нашу свідомість і волю, за наші пріоритети і переваги; тому дуже важливо дати Царству Божому поширитися і опанувати кожну частинку нашого життя, щоб панування над нами належало Ісусові, а не комусь іншому.

Ось про ці чотири закваски говорив Ісус, показуючи їх вплив і поширення в тій людині, яка полюбила їх і прийняла ту чи іншу з них. Хоча є і інші види заквасок у нашому житті, Ісус зосередив нашу увагу саме на цих чотирьох. Про всі чотири казав Він Сам. І мені дуже хотілося б, щоб ми просили Його в молитві усе це зрозуміти, роздумуючи над тим, про що говорили, оскільки ця тема дуже серйозна, актуальна, необхідна, практична і об’ємна, і вона здатна дати нам поживу для віри. І нехай у цих роздумах і духовному пошуку Він нас приведе до правильних, духовних і позитивних висновків. Амінь!

18.07.2008.

Автор: Роман Галіс

Попередній запис

Фарисейська закваска

Фарисеї питають Ісуса, Джеймс Тіссо Третя закваска названа Ісусом фарисейською закваскою «Тим часом, коли зібралися тисячі ... Читати далі