Ширити Царство

Попри багато розмов, що точаться навколо Царства Божого в церковних колах, не так вже багато людей зможуть пояснити, описати, що являє це Царство в їх особистому житті. Чому? Бо багато людей у Церкві шукають багато чого, окрім власне Царства Божого, або як висловився апостол Павло: «Всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу» (Фил. 2:21). Шукають, можливо, цілком добрих речей, але забувають про головне – про любов: «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін. 13:35).

А любові між християнами, послідовниками Христовими якраз мало… З цим твердженням багато хто погодиться… і виявиться неправим, бо Господь запевнив: якщо будемо мати любов між собою – з того знатимуть усі, що ми Його учні, а якщо любові між собою не маємо, тоді які ми учні Христові? «Хто любить брата свого, той перебуває у світлі, і немає в ньому спокуси. А хто ненавидить брата свого, той перебуває в темряві, і в темряві ходить, і не знає, куди йде, бо темрява засліпила очі йому» (1Ін. 2:10,11). Проте багато хто в цій темряві може почувати себе цілком комфортно, адже через неї не видно власної гріховності. От тільки ця гріховність часто не залишається таємницею для оточення, що дозволяє, а деколи фактично його примушує, вважати ледь не всіх християн лицемірами.

Але християнином є не той, хто вважає себе таким, а той, хто любить ближнього свого, тим самим виконуючи головну Христову заповідь: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного» (Ін. 13:35). І саме виконання цієї заповіді робить нас християнами, а не формальна чи навіть явна приналежність до певної християнської конфесії: «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного» (Мф. 7:21).

Подібними попередженнями рясніє буквально все Священне Писання, і про це не забувають нагадувати в численних проповідях, принаймні хочеться щоб було саме так, проте попри всі попередження багато людей залишаються глухими до них. І примушує їх так робити зазвичай банальна лінь, небажання вийти із зони власного духовного комфорту.

Любити насправді важко. Важко приймати на себе чужий біль і страждання. Та що там страждання! Навіть звичайнісіньку втому і роздратування ближнього більшість з нас не готова понести, вже не кажучи про більші негаразди, коли ти вимушений відкласти вбік свої проблеми і справи, щоб зайнятися чужими, понести на собі чужий тягар.

«Носіть тягарі один одного і так здійсните закон Христа» (Гал. 6:2), – а на цей доволі відомий біблійний вірш, та сама байдужа більшість намагається не звертати увагу або ж якось тлумачити на іншій лад. От тільки подібні тлумачення, певно, обходять стороною наступний вірш Павлового послання: «Бо хто вважає себе чимось, коли він є ніщо, той обманює себе» (Гал. 6:3).

Не очікуйте від таких людей почуте щось особисте про Царство Боже. «Максимум», на який вони здатні, – це перерахувати загальновідомі речі про це Царство взяті з Христових притч, дехто зможе додати щось з чужого досвіду, запозичивши з журналів, Інтернету, колись прочитаних книг. Але щось особисто-неповторне про Царство Боже зможе розповісти лише той, хто призвичаївся за заповіддю Божою служити ближнім, тим самим ширячи це Царство на землі.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docШирити Царство


Ваш коментар:

Попередній запис

Як увійти до Царства Божого?

У культурній пам'яті народів живе невигубна, хоча і смутна ідея – примарна мрія про божественне Царство. Уся історія людства пов'язана ... Читати далі

Наступний запис

Гарантія Царства Небесного

Тема останнього Суду – одна з найбільш хвилюючих, і не лише тому, що на Суді вирішується доля душі у вічності, ... Читати далі