Властивості Царства Божого

Ісус Христос Своєю проповіддю і справою відкрив Царство Боже людям. У Його особі, у житті, у вченні, в усіх Його діяннях ми знаходимо для себе зміст і велич світу Божого. Ми читаємо в Євангелії від Марка (1:14,15): “Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє“. Це місце можна пояснити так: світ Божий відкривається вам, для людства починається нове життя. Треба замислитися, змінити образ думки і життя, наважитися жити інакше – так, як визначає Бог. Пророки за сотні років до пришестя Христового провістили пришестя цього нового іншого світу, який повинен був відкрити і явити довгоочікуваний Месія. Проте кожна з релігійних і громадських груп, що існували тоді, уявляла це по своєму, відповідно до своїх критеріїв та ідеалів.

Христос показав усім Своїм життям реальність Царства Божого, учив про нього у Своїй проповіді, у притчах, творив дива. Він розкрив людям різні сторони Божого Царства, щоб люди змогли осягнути його дух і жити відповідно до нього.

  1. У притчах Христос показав, який насправді Бог і в яких стосунках Він перебуває зі світом. Відтоді в кожного, хто їх чує, є можливість замислитися, здійснити вибір і змінитися, щоб жити в новій реальності, яка відкрилася для нього. Коли ми читаємо притчі, то бачимо, що Царство Боже:
  • дароване від Бога (Мф. 20:1-16): притча про працівників у винограднику;
  • дорогоцінне і отримується шляхом жертви (Мф. 13:44-46): притчі про прихований скарб і дорогоцінну перлину;
  • приходить непомітно, але його поширення стрімке (Лк. 13:18-21): притчі про гірчичне зерно і закваску;
  • дає багато плодів, коли його зустрічають зі старанністю і відповідальністю (Мк. 4:3-20): притча про сіяча;
  • це джерело любові для всіх без переваги, але особливо для тих, хто розкаявся в гріхах (Лк. 15:11-32): притча про милостивого батька (чи про блудного сина, як завжди її називають).
  • поширюється, незважаючи на всі опори, і ніщо не може його зупинити (Мк.12:1-9): притча про злих виноградарів;
  • потребує від людей готовності і пильнування (Мф. 25:1-13): притча про мудрих і безрозсудних дів;
  • встановлює своїм найважливішим законом діяльну любов до того, хто потребує допомоги (Лк. 10:30-37): притча про милосердного самарянина;
  • це велике свято радості, на яке запрошуються всі люди (Мф. 22:1-14): притча про званих і обраних;
  1. У чудесах, які здійснив Христос, ми бачимо, як Царство Боже починає проявлятися і діяти. Чудеса безпосередньо пов’язані з притчами і з усією Христовою проповіддю про Царство Боже. Вони являють собою його близькість і присутність у житті людей, впливають на їх стосунки між собою. Так:
  • віруючі в Христа люди отримують прощення;
  • хворі зціляються і голодні насичуються;
  • ті, хто перебуває в полоні злих сил (біснуваті) звільняються;
  • сила природних стихій, що загрожує людині, долається;
  • мертвим знову дарується життя.

І хоча зло, нещастя, слабкість, хвороби, горе, тління, смерть залишаються, останнє, вирішальне слово залишається не за ними. Саме це і було показано чудесами. Остаточну перемогу над ними видно в новому світі Царства Божого.

Реальність Царства Божого

Царство Боже є живою, багатосторонньою реальністю. Воно містить у собі Бога, людей, світ, життя, час і вічність. На підставі свідоцтв з Біблії, з життя, традиції і богословської думки Церкви ми могли б так коротко описати образ Царства Божого. Воно:

  • дар Божий, що пропонується для всіх, і мета людських зусиль і спрямувань;
  • стосується кожної окремої людини і всього людського товариства в цілому;
  • може бути відчутним вже на землі, до нього можна реально залучитися через Церкву;
  • присутнє в сьогоденні і нескінченно триває в майбутньому.

Царство Боже – реальність, воно є дім істини, благодаті і свободи, прощення, примирення і любові, надії, краси і творчості. Той, хто хоче жити в ньому і приймає його, набуває спілкування з Богом, братерство і мир, радість, повноту життя і щастя.

Царство Боже і Церква

Своїм вченням, Своїми справами і стражданнями Ісус Христос показав людям, який новий світ Божий і як він досягається. Тим, хто за Ним з вірністю пішов, Своїм учням, Господь дарував Святого Духа, благословив їх на проповідь усім народам про те, що Христос відкрив людям. Ті, хто пішов за Христом, складають новий народ Божий – Церкву. Церква в її земному аспекті (Окрім земної чи видимої Церкви, існує також Церква небесна чи невидима, до якої належать усі спочилі у вірі і покаянні, а також ангели. Хоча земна і небесна Церкви різні за складом і образом буття своїх учасників, проте вони мають Єдиного Голову – Господа Ісуса Христа і складають Його єдине Тіло) – це сполучене з Богом і відкрите людству співтовариство людей, які вірять, каються, люблять, сподіваються і прагнуть жити в Христі.

За матеріалами сайту www.klіkovo.ru

Попередній запис

Добре забуті істини

Коли в церковних колах заходить розмова про Царство Боже (Небесне) зазвичай рідко згадують про умову, точніше умови, його прийняття. При ... Читати далі

Наступний запис

Проповідь про Царство Боже

Нагорна проповідь, Михайло Копьєв Деякі християни помилково вважають, ніби Царство Боже встановиться на небесах і лише ... Читати далі