Ісус Христос Своєю проповіддю і справою відкрив Царство Боже людям. У Його особі, у житті, у вченні, в усіх Його діяннях ми знаходимо для себе зміст і велич світу Божого. Ми читаємо в Євангелії від Марка (1:14,15): “Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє“. Це місце можна пояснити так: світ Божий відкривається вам, для людства починається нове життя. Треба замислитися, змінити образ думки і життя, наважитися жити інакше – так, як визначає Бог. Пророки за сотні років до пришестя Христового провістили пришестя цього нового іншого світу, який повинен був відкрити і явити довгоочікуваний Месія. Проте кожна з релігійних і громадських груп, що існували тоді, уявляла це по своєму, відповідно до своїх критеріїв та ідеалів.
Христос показав усім Своїм життям реальність Царства Божого, учив про нього у Своїй проповіді, у притчах, творив дива. Він розкрив людям різні сторони Божого Царства, щоб люди змогли осягнути його дух і жити відповідно до нього.
- У притчах Христос показав, який насправді Бог і в яких стосунках Він перебуває зі світом. Відтоді в кожного, хто їх чує, є можливість замислитися, здійснити вибір і змінитися, щоб жити в новій реальності, яка відкрилася для нього. Коли ми читаємо притчі, то бачимо, що Царство Боже:
- дароване від Бога (Мф. 20:1-16): притча про працівників у винограднику;
- дорогоцінне і отримується шляхом жертви (Мф. 13:44-46): притчі про прихований скарб і дорогоцінну перлину;
- приходить непомітно, але його поширення стрімке (Лк. 13:18-21): притчі про гірчичне зерно і закваску;
- дає багато плодів, коли його зустрічають зі старанністю і відповідальністю (Мк. 4:3-20): притча про сіяча;
- це джерело любові для всіх без переваги, але особливо для тих, хто розкаявся в гріхах (Лк. 15:11-32): притча про милостивого батька (чи про блудного сина, як завжди її називають).
- поширюється, незважаючи на всі опори, і ніщо не може його зупинити (Мк.12:1-9): притча про злих виноградарів;
- потребує від людей готовності і пильнування (Мф. 25:1-13): притча про мудрих і безрозсудних дів;
- встановлює своїм найважливішим законом діяльну любов до того, хто потребує допомоги (Лк. 10:30-37): притча про милосердного самарянина;
- це велике свято радості, на яке запрошуються всі люди (Мф. 22:1-14): притча про званих і обраних;
- У чудесах, які здійснив Христос, ми бачимо, як Царство Боже починає проявлятися і діяти. Чудеса безпосередньо пов’язані з притчами і з усією Христовою проповіддю про Царство Боже. Вони являють собою його близькість і присутність у житті людей, впливають на їх стосунки між собою. Так:
- віруючі в Христа люди отримують прощення;
- хворі зціляються і голодні насичуються;
- ті, хто перебуває в полоні злих сил (біснуваті) звільняються;
- сила природних стихій, що загрожує людині, долається;
- мертвим знову дарується життя.
І хоча зло, нещастя, слабкість, хвороби, горе, тління, смерть залишаються, останнє, вирішальне слово залишається не за ними. Саме це і було показано чудесами. Остаточну перемогу над ними видно в новому світі Царства Божого.
Реальність Царства Божого
Царство Боже є живою, багатосторонньою реальністю. Воно містить у собі Бога, людей, світ, життя, час і вічність. На підставі свідоцтв з Біблії, з життя, традиції і богословської думки Церкви ми могли б так коротко описати образ Царства Божого. Воно:
- дар Божий, що пропонується для всіх, і мета людських зусиль і спрямувань;
- стосується кожної окремої людини і всього людського товариства в цілому;
- може бути відчутним вже на землі, до нього можна реально залучитися через Церкву;
- присутнє в сьогоденні і нескінченно триває в майбутньому.
Царство Боже – реальність, воно є дім істини, благодаті і свободи, прощення, примирення і любові, надії, краси і творчості. Той, хто хоче жити в ньому і приймає його, набуває спілкування з Богом, братерство і мир, радість, повноту життя і щастя.
Царство Боже і Церква
Своїм вченням, Своїми справами і стражданнями Ісус Христос показав людям, який новий світ Божий і як він досягається. Тим, хто за Ним з вірністю пішов, Своїм учням, Господь дарував Святого Духа, благословив їх на проповідь усім народам про те, що Христос відкрив людям. Ті, хто пішов за Христом, складають новий народ Божий – Церкву. Церква в її земному аспекті (Окрім земної чи видимої Церкви, існує також Церква небесна чи невидима, до якої належать усі спочилі у вірі і покаянні, а також ангели. Хоча земна і небесна Церкви різні за складом і образом буття своїх учасників, проте вони мають Єдиного Голову – Господа Ісуса Христа і складають Його єдине Тіло) – це сполучене з Богом і відкрите людству співтовариство людей, які вірять, каються, люблять, сподіваються і прагнуть жити в Христі.
За матеріалами сайту www.klіkovo.ru
