Царство Небесне – яке воно насправді

Ісус вчить людей на березі моря, Джеймс Тіссо

Що ж воно тоді таке, це Царство? Про це Христос говорив багато – але виключно притчами.

“Царство Небесне подібне…”

Дійсно, ніде і ніколи Христос не дає визначень Царства. Він говорить про нього виключно образами, торкаючись цієї таємниці, але не розкриваючи її. Дійсно, є речі, які неможливо втиснути у вузькі рамки словесних понять. Знову і знову ми нагадуємо собі і один одному, що головного не побачиш очима і не виразиш у словах. До Царства це відноситься повною мірою.

Що ж розповідають про нього притчі? Воно розпочинається з малого, як гірчичне зерно, але виявляється найбільшим у цьому світі. Воно – найцінніший скарб, заради якого не шкода пожертвувати всім іншим, – і в той же час його не можна до часу відокремити від усього іншого, як відокремлюють куколі від пшениці. Вхід до нього відкритий лише тим, хто докладе певні зусилля і заздалегідь про все потурбується, щоб не залишитися без олії для світильника і без належного одягу. Воно вимагає ретельного розрахунку і підготовки, як будівництво вежі чи будинку на твердій основі – і в той же час воно вторгається в наше життя несподівано, як хазяїн дому, який несподівано повернувся. Воно вимагає примноження того, що було доручене тобі Богом, як пускають у торговий обіг срібло – і в той же час домоправитель, який направо і наліво роздавав добро свого хазяїна, стає в ньому зразком для наслідування.

Чи не занадто багато образів наводимо ми тут, запитає здивований читач – адже не в усіх цих притчах згадується слово “Царство”? Вірно, але так само не в усіх притчах говориться про Бога, і в той же час усі вони – про шлях людини до Бога і про служіння Йому. Царство Небесне стоїть у самісінькому центрі вчення Христового, і про що б Він не казав учням, це було обов’язково про Царство: як знайти його, як жити в ньому, як його не втратити. Проповідь Христова – це Євангеліє Царства, притчі – це таємниці Царства, учні – сини Царства. І навіть член Синедріону на ім’я Йосиф, який співчував Христу, згадується, що він “чекав Царства Божого” (Мк. 15:43) – цим вже сказано все.

Але таке багатство образів породжує насправді більше питань, ніж відповідей. Ці притчі звучать як збірка загадок – що ж таке це саме Царство, якщо воно може бути таким різним? Відповідь, мабуть, криється не стільки в окремих формулюваннях, скільки в усіх чотирьох Євангеліях відразу: це щось таке, що виникає між Христом і Його учнями та складає саму суть їхнього життя. Можна було б назвати це бездоганним виконанням Божої волі, але таке поняття є в багатьох релігіях – наприклад, дотримання Мойсеєвого закону і буде таким наслідуванням Бога. Але мова тут про щось більше…

У дитинстві всі ми мріяли про прекрасні тридев’яті царства, про казкових правителів далеких країн. Напевно, це багато в чому і є мрією про Царство. Лицарі за круглим столом короля Артура не просто виконують волю свого правителя – вони живуть в єднанні з ним, він сам приймає їх як найближчих людей і розділяє з ними бенкети та страждання, життя і смерть. Найвищу міру такої близькості між царем і його підданими, а точніше, його співправителями, ми знаходимо в Євангелії, причому не в одній або кількох притчах, а в усій євангельській історії.

Втім, у нас є і конкретні вказівки, як саме слід жити в цьому Царстві – це передусім Нагорна проповідь. Її радикалізм вражає: адже так просто не можна жити! Якщо після удару по правій щоці завжди підставлятимеш ліву, і беззаперечно давати тому, хто просить у тебе – дуже скоро, буквально через пару тижнів, усе твоє життя зійде нанівець. Ні, ми так не живемо, і тому християнам постійно доводиться самим собі це пояснювати. Наприклад, щодо щоки ще древні тлумачі (наприклад, Оріген) помітили, що не можна розуміти цей вираз буквально: адже б’ють зазвичай правою рукою, значить, першою страждає ліва щока! А вже відносно того, щоб ніколи не задивлятися на красивих жінок – так це і зовсім здається мені фізично нездійсненним. Що ж, так і жити з відчуттям провини? Чи перетлумачувати все символічно?

Насправді, напевно, ці вимоги можна і треба розуміти буквально – такі закони Царства. У цьому грішному світі ми дуже часто не дотягуємо до них, та й не завжди це потрібно (так і Сам Христос у відповідь на удар по щоці не лише підставив другу, але спитав: “За що ти б’єш Мене?” – Ін. 18:23). Але в Царстві вони, безумовно, стають нормою – і в тій мірі, в якій Царство здійснюється в нашому житті, у наших стосунках один з одним, ми можемо і повинні дотримуватися їх вже зараз. Власне, Діяння і Послання апостолів показують нам, як ці норми здійснювалися в житті ранньохристиянської громади. У цих людей було “все спільне” (Діян. 2: 44) не в тому примітивному сенсі, в якому, учили нас, буде при комунізмі, але в найширшому і найповнішому сенсі – у них було спільне життя, прикрощі та радощі одного були прикрощами і радощами другого.

Важко, дуже важко утриматися на такій висоті. Досить навести один приклад: у перших християн вважалося ганьбою судитися один з одним перед язичниками (1Кор. 6:1-8). Ні, мова не йде про неправдивий наклеп і тому подібні речі – вони взагалі залишалися за гранню мислимого – але про простий і природний для всякої людини випадок, коли вона відстоює свої зневажені права. Якщо “всередині нас” дійсно є Царство, то немислимо прибігати до якоїсь зовнішньої влади з її репресивним апаратом – все має вирішуватися в дусі цього Царства. Але сьогодні…

Сьогодні в нашій церкві, як виявляється, просто немає церковного суду – тобто немає жодного встановленого способу скривдженій людині “сказати Церкві” про свою образу, як учить Сам Христос (Мф. 18:17) – чи можна йти до світського суду (тобто визнавати, що Царства серед нас у даний момент немає), чи… чи підставляти і підставляти то праву, то ліву щоку тому, хто битиме, не замислюючись. Сумний вибір, і він прекрасно показує, як легко найчудовіші слова та ідеї перетворюються на свою протилежність, коли розмивається суть.

“Нехай прийде Царство Твоє!”

Якщо міркувати про Царство виключно в контексті євангельських притч, воно виглядатиме швидше чимось виключно особистим, що таїться в глибинах людських сердець або виникає в людських відносинах. Це, безумовно, буде вірне, але неповне уявлення. “Нехай прийде Царство Твоє” – так учить молитися Своїх учнів Сам Христос (Мф. 6:10), і ці слова явно мають на увазі, що Царство може і повинне настати у всьому цьому світі.

Власне, у Новому Завіті є навіть ціла книга, яка описує, як це станеться – Одкровення Іоанна Богослова. Розказувати про неї досить важко – вона повна загадкових пророцтв, і здійснення цих пророцтв напевно буде так само далеке від наших очікувань, як і пришестя Христове виявилося несхожим на очікування юдеїв того часу. Нам явно знадобиться уміння дивуватися, коли справа дійде до цих сторінок Біблії. Більше того, різні тлумачення на цю книгу вже написані, і тлумачі немало сперечалися один з одним – чи буде, приміром, на землі тисячолітнє Царство Христове ще до кінця світу, або ці слова потрібно розуміти якось інакше.

Але деякі загальні принципи досить ясні і в книзі Одкровення. “Агнець, ніби заколений“, тобто Христос, з’являється перед Господом, Котрий сидить на престолі, і з Ним починають царювати врятовані люди (Одкр. 5). Іншими словами, Царство Боже – це таке царство, де кожен підданий може і навіть покликаний стати співправителем, не зменшуючи тим слави Великого Царя.

У той же час це Царство не встановлюється без боротьби. У Євангелії, як вже було сказано, ми читали про “князя світу цього” – тобто сатану (Ін. 12:31 та ін.). Наш світ, по суті, бунтівна провінція величезного Царства Божого, яку ще належить повернути під владу її Справжнього Володаря.

Це повернення вже відбувається тут і зараз, де людей об’єднує діяльна і жертовна любов до Бога і один до одного, бажання виконувати Його волю і радіти Його присутності в нашому житті. Колись ця любов преобразить весь світ, але тут і зараз вона преображає наші життя. Царство Небесне має настати одного разу, але воно вже є присутнім тут – ця напруга між “вже є” і “ще немає” і визначає умови життя християн у цьому світі.

Автор: Андрій Десницький

Попередній запис

Царство Небесне – не таке як уявлялося

Фарисеї питають Ісуса, Джеймс Тіссо Якби потрібно було двома словами сказати, про що вчив Христос, це ... Читати далі

Наступний запис

Царство Небесне в нашому житті

У світі на даний момент існує близько 200 незалежних держав-царств! Проте є одне царство котре всім багатьом відоме, але мало ... Читати далі