Справедливість і правосуддя

21-й розділ Книги Притч Соломонових починається і завершується темою праведності, милосердя і правосуддя (3. Дотримання правди і правосуддя більш угодне Господу, ніж жертва. 21. Хто дотримується правди і милости, той знайде життя, правду і славу). Ми знову бачимо протиставлення жертви, як зовнішньої релігійної дії, доступної кожному, життя з Богом і за заповідями. Біблія зв’язує воєдино поняття праведності, справедливості і правди, позначаючи їх одним і тим же єврейським словом цедака, як у згаданих віршах. З погляду Священного Писання одного без другого не буває. Дійсно, і справді, і справедливість, і правосуддя, і справедливий суд можливі лише тоді, коли для усього переліченого є опора в людському серці. Звичайно, хороші закони завжди пишуться так, щоб мінімізувати збиток від проявів пропащої людської природи, коли справа стосується громадського і державного життя. Але, як свідчить досвід, навіть найкращі закони не допомагають, якщо серце людини зіпсоване

Хто не може бути справедливим?

У чому ж полягає зіпсуття? Автор пояснює: у гордості очей і зарозумілості серця (4. Гордість очей і зарозумілість серця, які відзначають нечестивих, – гріх). Відповідні єврейські вирази означають буквально «високі очі», тобто погляд на усіх звисока, і «серце, що роздулося», вираз, вживаний у тому ж приблизно сенсі, в якому про людину можна сказати, що вона «надулася від гордості». На побутовому рівні очевидно, що з такою людиною мати справу, як мінімум, складно: вона вважає себе центром всесвіту і поводиться відповідно. Але це лише симптоми серйозної духовної проблеми, в якій корениться безліч духовних хвороб. Людина, яка вважає себе центром всесвіту, навряд чи думатиме не лише про праведність, але і про найпростішу справедливість стосовно інших.

Власне, така людина взагалі не думатиме про інших і не помічатиме їх як окремих від неї людей. Комусь незручно від її дій? Але це ж така дрібниця! Вона когось образила? Нісенітниця, інші надто образливі. Навіть бажаючи зробити добро, вона може спричинити зло, бо робитиме для іншої людини не те, що їй дійсно потрібне, а те, що вважає потрібним зробити вона. І ображатиметься, коли з’ясується, що це не треба. Звідси чудовий вираз «спричинити добро». Даючи комусь пораду, людина «з роздутим серцем» даватиме пораду не цій конкретній людині, а своєму уявленню про цю людину. І ці поради можуть завести іншу людину зовсім не туди, куди було потрібно.

Усе це лише слідство того, що така людина бажає самоствердження, бо саме її життя невід’ємне від самоствердження. Вона просто не може існувати інакше – не тому, що такою народилася, а тому, що перетворила себе на чудовисько відповідним образом життя. Не фізичного життя, зрозуміло, а життя духовного.

Як стати справедливим?

Тут зв’язок з праведністю стає очевидним, так само як і зрозумілим стає, чому біблійною мовою праведність і справедливість позначаються одним і тим же словом. Насправді: праведність за визначенням є не що інше, як життя з Богом, у Його присутності і відповідно до Його закону. Тому, що в старозавітних книгах називається Торою. Але і Тора має бути не лише в книзі, але і в людському серці. Тоді воно не надимається, а людина не дивиться на усіх зверху вниз. І не тому, що боїться порушити заповідь як якийсь припис, хай і даний Богом, а тому, що відчуває цю заповідь як Божу волю, що направляє її серце в потрібному напрямі.

Будь-яка людина формується в спілкуванні. Від тих, з ким людина спілкується, особливо в дитинстві, вона засвоює ті чи інші навички спілкування, реагування на щось, ставлення до чогось. Якщо людина засвоїла щось далеке від Божої волі, засвоїти щось інше вона теж може тільки в реальному спілкуванні з Богом і з Божими людьми. Саме тому такий важливий досвід спілкування з Богом.

Тоді в людини просто не виникає бажання надиматися від гордості або думки про те, щоб дивитися на інших зверху вниз. Вона тоді просто живе, живе даним їй Богом життям в усій можливій для нього повноті, і їй не доводиться ні з ким змагатися і нікому нічого доводити. Тоді і метушитися немає жодної необхідності (5. Думки старанного прагнуть достатку, а всякий поспішний терпить збиток): життя саме розставляє усе на належні місця.

Звичайно, якщо людина, що живе повним життям, береться за справу, то робить її акуратно і доводить до кінця: адже робота – частина тієї повноти, яка властива її життю. Того, хто так чинить, автор притч називає «старанним» (5. Думки старанного прагнуть достатку). Але метушитися йому немає ні сенсу, ні необхідності. Метушня з’являється тоді, коли людина намагається зробити щось, що виходить за межі потоку її життя, що не обумовлено її глибинним існуванням. Метушня – піна на поверхні життя, яку людина підхоплює і намагається утримати. Але праведник ніколи не живе на поверхні, він лише іноді, з потреби, там буває. А живе він на тій глибині своєї особи, де зароджується повнота його життя. Там, де Боже «дихання життя» (Бут. 2:7) зустрічається з його душею.

Справедливість і несправедливість до інших

Тому і правосуддя для праведника радість, а для тих, хто коїть зло – страх (15. Дотримання правосуддя – радість для праведника і страх для тих, хто чинить зло). Справа не в тому, що будь-який суд завжди підтримає праведника – земне правосуддя не завжди справедливе. Річ у тім, що правосуддя припускає відсутність несправедливості відносно інших – є у єврейського слова мішпат і таке значення. Уміння бути справедливим стосовно інших – природний зовнішній прояв повноти життя праведника. Бути справедливим до інших – це чинити з іншими так, як наказують заповіді. А в ідеалі – ставитися до кожного з любов’ю, але це вже те, що називається милосердям. Ну і, звичайно, дотримувати укладені договори і виконувати ці обіцянки – Тора вимагає, щоб договори дотримувалися і обіцянки виконувалися. У тому числі і усні домовленості теж. Для людини, сенс життя якої – порівняння себе з іншими, самоствердження і конкуренція, це справжнісінький кошмар.

Для інших така людина теж може стати кошмаром. Навіть просто в побуті, наприклад, у сім’ї (9. Краще жити в кутку на покрівлі, ніж зі сварливою дружиною у просторому домі): адже сварливість, вічне невдоволення домашніми, включаючи власне подружжя, нерідко виявляється завуальованим (у тому числі і від найсварливішого) бажанням самоствердження і прагненням до переваги і вже точно є показником того, що людина незадоволена власним життям. Від такої дружини чоловікові і дійсно якраз тікати на дах. Принаймні, якщо йдеться про такий характерний для Сходу будинок з плоским дахом, на якому цілком можна жити, принаймні, поки немає дощу. Варіант, звичайно, не найзручніший, але вже краще так, на даху, просто неба, ніж під дахом з вічно невдоволеною дружиною, в якої в голові одна думка: як би ще продемонструвати чоловікові власну перевагу. Втім, як видно, пустеля в цьому випадку – теж варіант (19. Краще жити у землі пустельній, ніж з дружиною сварливою і сердитою).

Але і в серйозніших випадках усе може виявитися більш ніж серйозним: адже вибір шляху самоствердження, а значить, і насильства, відмова від справедливості неминуче повертається бумерангом (7. Насильство нечестивих упаде на них, тому що вони зреклися дотримуватися правди; йдеться саме про справедливість стосовно інших, євр. мішпат). Та і чого ж іншого можна чекати, якщо навіть від друзів така людина не може чекати нічого хорошого при своєму до них ставленні (10. Душа нечестивого бажає зла: не знайде милости в очах його і друг його)? Не випадково про людину, яка забула про те, що таке розумність (сехель), та розумність, яка пов’язана з праведністю і народжується від повноти життя, сказано, що вона знайде собі спокій лише серед тіней (16. Людина, що збилася з путі розуму, оселиться в зібранні мерців; у Синодальному перекладі зібрання тіней назвали «зібраннями мерців»). Йдеться про царство мертвих, про світ тіней, де перебувають померлі. Туди – прямою дорогою – і прямує людина, що відмовляється від шляху праведності, а значить, і від шляху життя.

За матеріалами сайту http://predanie.ru

Попередній запис

Несподіваний момент

Ісус вчить людей на березі моря, Джеймс Тіссо «Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, ... Читати далі

Наступний запис

Боже довготерпіння

Говорити (і писати) про Божу справедливість складно. А все через те, що ми всі, без жодного виключення, є потенційними кандидатами ... Читати далі