Види молитви

Проблема молитви є провідною для кожного християнина. Ти настільки є християнином, наскільки здатний молитися. Молитва, а згодом і деякі її етапи, визначають, наскільки близький ти чи віддалений від Бога. Етапи твого шляху до Бога визначаються етапами молитви. На кожному з них є інша форма й інший вид молитви, бо молитва – це вираження твого зв’язку з Богом.

У твоєму молитовному житті може настати етап сухости, відсутности почуттів. Тоді важко молитися. Тож може виникнути думка, що треба все облишити, що така молитва немає сенсу. Тим часом як саме тоді вона має особливу цінність, адже ти стаєш чимраз більше молитися лише для Бога.

Дуже промовистим є оповідання одного святого про стосунки між королем і музикантом, якого спіткало нещастя – втрата слуху. Для музиканта це завжди трагедія. Тож коли королівський музика став втрачати слух і невдовзі зовсім перестав чути – музика перестала його цікавити, а гра перетворилася на суцільне страждання. Та король і далі хотів слухати його музику, тож музикант і далі грав – але тепер лише для короля.

Коли ти, молячись, відчуваєш присутність Бога, тоді все добре, тоді молитва може притягувати, і ти можеш бути впевнений, що молишся лише для Бога. Проте глибше ти дізнаєшся про свою молитву лише тоді, коли, як музикант, який втратив слух, станеш «глухим» у стосунках з Богом. Тоді переконаєшся, що молячись задля Бога, ти певною мірою молився задля… себе; що твоя молитва не була цілком безкорисною й чистою.

Якщо ти станеш досвідчувати сухість у молитві, не піддавайся спокусі облишити її. Бо саме тоді, коли ти нічого не відчуваєш, ти молишся для Царя.

Молитви треба постійно навчатися. Це завдання, що завжди стоїть перед тобою. Ми не маємо задовольнятися тією формою молитви, якої вже досягли. Ми повинні невпинно йти далі, постійно розвиваючи її. Говорячи про молитву, ми найчастіше маємо на увазі молитву слова. У цій формі молитви особливе значення мають акти нашого сокрушення перед Богом, вдячности й прохання про святість. Молячись молитвою слова, ми повинні пам’ятати, що треба молитися про те, чого хоче від нас Господь. Це не має бути багатослівна молитва. Ісус виразно застерігає нас, щоб ми не молилися, як погани, які «думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство» (Мт. 6:7).

Віра має вирішальний вплив на інтенсивність і зміст молитви. Якщо віра змінює нашу свідомість і велить ставити Бога на перше місце, то відповідно до свого розвитку наша молитва щораз більше спрощуватиметься. Вона щораз більше підпорядковуватиметься Духові (див. Рим. 8:26-27) і щораз більше буде зайнята справами Царства: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:33). Слово «перше» тут надзвичайно суттєве. Йдеться про те, аби Бог був поставлений на перше місце і щоб турботу про себе й результати своєї діяльности ти – не відмовляючись від власних зусиль – залишив Тому, хто хоче обдаровувати тебе любов’ю без меж. У своїй молитві ти тоді здійснюватимеш заклик Христа, спрямований до св. Катерини Сієнської: «Думай про Мене, а Я думатиму про тебе».

Окрім словесної молитви, яка може прибирати форми благання, подяки чи прославлення, є також і простіший спосіб спілкування з Богом. Господь хоче, щоб наша молитва ставала простішою. Якщо євангельською вимогою є постійна молитва, то маємо спрощувати нашу молитву, бо складним способом ми не зможемо довго молитися. У нашому внутрішньому житті настає такий час, коли нам легше думати про Бога, ніж говорити з Ним, і тоді ми переходимо до молитви думки – простої і зосередженої на Богові, яку можна назвати пам’яттю про присутність Бога. Це простіша форма молитви, ніж молитва слова. Вона вимагає значно менших зусиль. Достатньо спрямувати свою думку на Ісуса й усвідомити, що Той, хто тебе любить, є біля тебе. Так само і під час приготування до прийняття Євхаристії: достатньо протягом декількох годин скерувати свою волю й сповнену любови думку на Євхаристію. Молитва думки може стати вираженням віри, коли ти намагатимешся думати думками Ісуса. Це мають бути думки, сповнені спокою й радости. Молитва думки є проста, хоча й вимагає, щоб ми постійно слідкували, щоб вона була в нашому житті якомога частішим явищем. Тому намагайся просто пам’ятати й думати про те, що Ісус тебе любить, що Він любить тих, кого ти любиш і про кого піклуєшся. Така молитва віри принесе тобі внутрішній мир.

Господь може хотіти ще більше спростити нашу молитву. Може забажати, щоб ми взагалі замовкли. Бо так, як ми молимося словами чи думками, так можемо молитися й мовчанням. Не кожний, однак, схвалює таку форму молитви. У багатьох є сумнів, чи це не змарнований час, бо тоді просто нічого не діється. Але таке мовчазне стояння є досить глибокою формою молитви. Шарль де Фуко писав, що «молитися – це дивитися на Ісуса з любов’ю». Ця форма молитви може прибрати форми так званої молитви простоти або простого погляду. Якщо ти перебуваєш із кимось і мусиш цього когось розважати словами, це означає, що він є для тебе більше чи менше, але чужим. Поруч із близькою особою ти можеш мовчати, і це не буде тебе обтяжувати. Саме таке промовисте у своїй простоті мовчання є критерієм близькости двох осіб. Ісус хоче, щоб ми й з Ним вміли так мовчати, щоб ми просто дивилися на Нього і перебували з Ним без зайвих і вже непотрібних слів.

Може бути й так, що молитва мовчання теж стане для нас занадто важкою. Тоді може з’явитися ще одна форма молитви – молитва жесту. Адже можна молитися, наприклад, усмішкою, навіть коли б це спершу здалося нам дивним. Адже Бог насправді хоче, щоб наш контакт з Ним був дуже простим, щоб це був контакт дитини з Отцем, дитини з Матір’ю. Якщо люди люблять один одного, то усмішкою можуть чудово порозумітися й багато один одному сказати. Чому ж ми не усміхаємося до Бога? Це молитва жесту. Усмішка є символічним жестом, яким ми виражаємо комусь нашу близькість, вдячність, кохання, радість. Це форма символу, що містить у собі так багато значень, що кожного разу усмішка означатиме щось інше. Тобі зовсім не треба намагатися передати все словами, Бог знає, що ти усміхаєшся до Нього й знає, чому ти це робиш. Твоя усмішка до Бога й радість, що випливає з віри, є молитвою par excellence.

У святої Терези з Лізьє можна натрапити на ще одну зворушливу форму молитви символічного жесту. Десь за два тижні до своєї смерти, коли вже була тяжко хвора, вона отримала в дарунок чарівну троянду з монастирського саду. Тереза стала обривати її пелюстки та посипати ними своє чернече розп’яття з великою побожністю й любов’ю. Потім вона кожною пелюсткою обтерла рани на пробитих долонях і ногах Ісуса. Цим символічним жестом свята хотіла зменшити біль Розп’ятого Господа, осушити Його сльози. Іншим разом, розповідає Селіна, «побачивши, що вона пучками пальців делікатно торкається тернового вінця й цвяхів Ісуса, я запитала: “Що ти робиш?” Її обличчя стало враз здивоване з того, що це мене дивує, і вона відповіла: “Виймаю цвяхи й знімаю Його терновий вінець!”» (Твори). Цей жест нічим не замінити. Ця молитва передає її прагнення полегшити біль розп’ятого Ісуса. Це є вираженням особливої любови до Того, хто був розп’ятим за наші гріхи Нареченим її душі.

Святий Леопольд Мандич із Падуї, великий сповідник наших часів, який багато годин проводив у сповідальні, молився жестом порожніх долонь. Коли він сповідав, то тримав руки перед собою на колінах, ніби прагнучи цим сказати Ісусові: «Бачиш, Господи, я не спроможній допомогти тому, хто стоїть навколішки обіч мене. Я йому нічого не можу дати. Наповни ці руки Твоєю благодаттю». Якщо б він хотів постійно повторювати це Ісусові, то це були б непомірні зусилля, та й неможливо це на сповіді, яку треба слухати. Ти теж можеш у різних обставинах молитися таким жестом убогого духом, тримаючи так руки й усвідомлюючи, що це жест безперервного прохання, аби Ісус ці твої порожні руки наповнив Своїми благодатями і щоб зробив тебе Своїм знаряддям.

Попередній запис

Приклад Христа

Читаючи Євангеліє, досить швидко помічаємо, що Добра Новина збиває нас із пантелику. Зміст Євангелія настільки різниться від наших природних тенденцій, ... Читати далі

Наступний запис

Молитва вбогого

Існує тісний зв’язок між вірою і молитвою, а також між смиренням і молитвою. Хтось сказав: найкраще вчишся молитви тоді, коли ... Читати далі