Божа справедливість нам у приклад

Бог завжди діє відповідно до Свого закону. Відповідно до нього Він управляє Своїм царством. Він вимагає, щоб інші підкорялися Йому. Праведність – це особиста або персональна Божа риса. Справедливий суд – її офіційне вираження, вимога, щоб ці норми наслідували інші учасники стосунків у сфері моралі. Іншими словами, Бог подібний до судді, який в особистому житті дотримується законів суспільства, а як офіційна особа чинить правосуддя, застосовуючи ці закони до інших людей.

Писання ясно показує, що гріх призводить до певних наслідків. Ці наслідки рано чи пізно, але все одно проявляться. У Бут. 2:17 читаємо Боже попередження Адаму і Єві: “А від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш“. Подібні попередження зустрічаються всюди в Писанні, зокрема в Павла: “Бо відплата за гріх – смерть” (Рим. 6:23). Втор. 7:10, Пс. 57:12 і Рим. 12:19 вказують, що Бог судить гріх, бо гріх по суті своїй заслуговує покарання. Він підриває саму божественну духовну структуру, і такі порушення необхідно обов’язково виправляти. Відплату отримує не лише зло, але і добро. У Втор. 7:9 це виражено дуже ясно: “Отже, знай, що Господь, Бог твій, є Бог, Бог вірний, Який зберігає завіт Свій і милість до тих, що люблять Його і зберігають заповіді Його до тисячі родів“.

Божий справедливий суд означає, що Він безпристрасний у застосуванні Свого закону. У Нього немає улюбленців, і Він не проявляє упередженості. Не має значення, хто така людина сама по собі. При визначенні наслідків або відплати враховується тільки те, що вона робить або не робить. Доказом Божої безсторонності може служити факт, що в біблійні часи Він засудив тих суддів, які, будучи Його представниками, брали хабарі і судили неправедно (наприклад, 1Сам. 8:3; Ам. 5:12). Вони зазнали засудження, бо Сам Бог, будучи справедливим, чекає такої ж поведінки від тих, хто провадить у життя Його закон.

Але часом Боже правління виглядає нібито несправедливим. Грішники не завжди караються, а праведники часто не отримують винагороди. У Пс. 72 автор роздумує про зовнішнє благополуччя нечестивих. Вони міцні здоров’ям і не піддаються тим випробуванням, які припадають на долю інших людей. Ми нерідко теж так міркуємо. У минулому ми часто чули гасло: “Злочин не окупається”. Але насправді злочин часто приносить дохід, причому іноді чималий. Лідери організованої злочинності нерідко накопичують земні статки у величезних розмірах, зберігаючи при цьому міцне здоров’я, тоді як багато доброчесних вірних живуть в убогості, хворіють або переживають втрату коханих. І така несправедливість може тривати роками. Як може справедливий Бог допускати це?

Це питання пов’язане з ширшою проблемою зла. Тут зупинимося лише на тому, що ж виявив автор псалма. Увійшовши до святилища Божого, він осягнув долю нечестивих. Він побачив, що кінець кінцем вони гинуть (Пс. 72:17-20,27). Сам же він спрямовується радою Божою і буде прийнятий у славу (Пс. 72:24). Справедливий Божий суд не слід розглядати в короткостроковому плані. У цьому житті він часто буває неповним або недосконалим. Але земне життя – це ще не все. Є інше життя, і у вічності Божа справедливість проявиться повністю.

Як і у випадку зі святістю, Бог чекає, що Його послідовники братимуть приклад з Його праведності і справедливості. Як еталон нам треба прийняти Його закон і Його заповіді. Ми повинні ставитися до ближніх безпристрасно і справедливо (Ам. 5:15,24; Як. 2:9), бо саме так чинить Бог.

Автор: Мілард Еріксон

Наступний запис

Похвала справедливості

Ми, люди, дуже швидко помічаємо всяку несправедливість відносно себе. На усе оточення і навіть на самого Господа Бога дехто ображається, ... Читати далі