Фундаментальна різниця

Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх. Хваліть Його, всі ангели Його, хваліть Його, всі Сили Його. Хваліть Його, сонце й місяць, хваліть Його, всі зорі й світло. Хваліть Його, небеса небес; і вода, що вище небес. Хваліть Господа від землі: всі моря, всі риби і всі безодні. Хваліть Його… царі земні і всі народи, князі і всі судді, юнаки й діви, старі з молодими – нехай хвалять ім’я Господнє, бо прославилось ім’я Його Одного. Слава Його на небі і на землі. (Псалом 148)

Під час стресових ситуацій у багатьох людей проявляється їх справжня сутність, те, що було приховано в глибинах їхнього серця, якщо висловлюватись біблійною мовою, або ж підсвідомості – якщо говорити мовою світу цього. При чому часто це може бути несподіванкою для самої людини, а не тільки для її оточення. Хоча, чесно кажучи, як раз для оточення це не буде якоюсь сенсаційною новиною…

Втім, у житті трапляється всяке, навіть найменш передбачуване. Як наприклад, у новозавітні часи по Галілеї ходило таке прислів’я: «Чи може щось добре бути з Назарета?» (Ін. 1:46). Виявляється, ще й як може… Взагалі, Господь любить «пожартувати» над людською зарозумілістю та самовпевненістю, постійно залишаючи таких гордіїв у підсумку ні з чим.

Між іншим, саме так про це висловилася Діва Марія: «Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; скинув сильних з престолів і підніс смиренних; голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим» (Лк. 1:51-53). Марія, ще дівчина-підліток, теж у звичному розумінні мало підходить на роль визнаного богослова, проте саме вона вмістила в себе Боже Слово. До того ж у найпрямішому сенсі.

Отже, у Бога і у світу цього погляди на цей світ не так вже збігаються, і тому, якщо ви хочете мати добрі стосунки з Богом, то не повинні сильно зважати на думку світу цього (див. 1Ін. 2:15,16). До того ж «світ минає, i похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:17).

Саме в тимчасовості світу і вічності Божих обітниць міститься одна з найважливіших суперечностей, яку світ цей просто не може збагнути. Багато людей світу цього часто задаються питанням, що особисто вірним дає віра? Адже серед вірних не так вже багато «мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних» (1Кор. 1:26)? Відповідей на це запитання насправді може бути безліч, але «вічність», напевно, має стояти на першому місці з них.

Зважаючи на таку фундаментальну різницю, не треба дивуватися, чому вірних світ цей у кращому випадку сприймає якимись диваками, які, чи в радості, чи в горі, чи ще за якихось інших життєвих обставин завжди хвалять Господа. А як Його не хвалити, як Його не прославляти, як Йому не дякувати, якщо особисто тебе наприкінці твого земного шляху очікує не смерть, а дивовижна вічність: «Не бачило око‚ i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9)!

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docФундаментальна різниця


Ваш коментар:

Попередній запис

Хвала

Коли я підходив до віри в Бога, і навіть коли повірив, мені заважало, що нас вічно просять «славити» і «хвалити» ... Читати далі