Портрет гусака, або Як отримати користь з лихослів’я

Лихослів’я – річ зрозуміла, не треба нікому пояснювати, що це таке. Але ми хочемо поговорити про нього серйозніше, ніж у звичайній постановці – з позиції принципової, християнської.

Лихослів’я можна вважати певним феноменом, явищем, симптомом певного внутрішнього дефекту стану людської душі. Полягає воно в поширенні зла через слово. Якщо я прийшов у відділ поліції і мене допитують про якусь подію, і я кажу правду, природно, у цьому не буде жодного грама лихослів’я. Буде чітке істинне свідоцтво про те, що сталося.

Якщо я своєму сусідові починаю розповідати теж правду, теж істину про якусь прикрість, яка сталася з іншим сусідом, про яку в принципі ніхто знати не повинен, але я про це розповідаю, прикрашаючи, додаючи свій негативний емоційний заряд, – от найбільш типове лихослів’я, поширення зла, лиха через слово.

На жаль, поширена людська риса – наявність злості в нашому серці. Я запам’ятав епізод: у давній своїй молодості (минуло вже років тридцять, я тоді нещодавно прийняв хрещення) було в мене трохи різних віруючих знайомих, ми приїхали в гості до однієї жінки, вона не була віруючою. Ми сіли за стіл, пішла розмова не пам’ятаю про що, а хазяйці було незручно, що вона одна в компанії людей, в її розумінні – інакодумців. І в якийсь момент вона допустила дуже жорстку репліку: “А от чому так виходить, що як віруючі зберуться, завжди один про одного гидоти кажуть?” І я язик прикусив і запам’ятав, багато років минуло, а я пам’ятаю.

І тепер я сам священик і доводиться іншим людям робити відповідні роз’яснення – добре зрозуміло, звідки це береться, звідки ростуть ноги – ростуть вони з нашої гріховності, з нашого серця, наявності злості в нашому серці. На жаль, так.

І як провадити з цим боротьбу? Як із поганою звичкою! В одного звичка – у носі колупати, у другого – за вухом чесати, у третього – слова-паразити, на кшталт “це саме, це саме”, гірше – лихослів’я. Увага до себе – ця риса відноситься до нашої повсякденної поведінки, втім, далеко не завжди допомагає.

Але якщо ми себе слухатимемо, якщо ми згадаємо, що поруч стоїть Христос і слухає, що ми говоримо, і бере участь у розмові, ми прикусимо язик швидше, ніж у нас зірвуться з язика нехороші слова. І навіть якщо вони зірвалися, ми завжди можемо виправити ситуацію, перевести розмову на іншу тему, згладити. Сказали про когось щось погане? Скажіть тут же про нього добре! Якщо ви так поведете розмову, то тим самим дійсно компенсуєте шкоду, якої ви завдали, і позбавитеся від цього гріха.

А друга сторона цього ж предмета – що робити людині, про яку говорять погано, зводять наклеп, брешуть? Є добра думка, я теж радив декому зі знайомих, – купити, намалювати чи навіть вишити картинку із зображенням гусака. Чому гусака? Бо є добра приказка: “Як з гусака вода”. Щоб цей гусак нам нагадував, щоб з нас, як з гусака вода, стікало все це непотрібне, зайве, шкідливе, що про нас кажуть.

Якщо ми так ставитимемося до лихослів’я, від цього буде величезна користь.

Автор: ієромонах Макарій (Маркіш)

Попередній запис

«Заручники» соцмереж

«Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами ... Читати далі

Наступний запис

Кажемо: "Який негідник!" – а в самих азарт в очах!

Бесіда зі священиком Сергієм Кругловим – Як перемогти лихослів'я? Що це таке? Лихослів'я і засудження – це одне? – Лихослів'я ... Читати далі