Святий Тома Аквінський говорить, що віра наближає нас до пізнання Бога. Тому що, беручи участь у Божественному житті, ми стаємо бачити й оцінювати все ніби Його очима – omnia guasi oculo Dei intuemur.
Участь завдяки вірі в Божественному житті дозволяє нам стати новими людьми, по-новому розуміти дійсність, по-новому дивитися як на Бога, так і на минущий світ довкола нас. Завдяки вірі ми бачимо в цьому світі діяння першопричини – Бога. Бачимо Його присутність і дію як у собі, так і в світі природи чи історії. Бачимо, що це Він є автором, Він є творцем усього, що реальність, яку ми пізнаємо з погляду людини, по-світському, не є справжньою дійсністю, що це лишень зовнішній образ, бачення лише другорядних причин, якими послуговується Господь.
Віра – це чеснота, яка уможливлює контакт із Богом і становить основу надприродного життя. Оскільки вона є основою всякої надприродної діяльности, усе діється через неї. Дієвість нашого надприродного життя визначається кращими якостями або недоліками нашої віри. Труднощі в надприродному житті завжди пов’язані зі слабкістю віри. Вона є засадничою чеснотою, оскільки дозволяє нам брати участь у Божественному житті. Віра – це участь у думках Бога, це ніби надприродний розум, укорінений у природні властивості душі, котрий дозволяє нам мислити про себе й про все, з чим стикаємося, так, як мислить Господь. Отже, вірити означає погоджувати свої думки з Його задумами й ототожнювати себе з Його думкою.
Різниця між природним пізнанням і пізнанням за допомогою віри полягає не в інтенсивності, а в природі цього пізнання. Віра єднає нас з думкою Бога і дарує внутрішню участь у світлі, в якому Бог пізнає Самого Себе. У цьому значенні вона веде до споглядання, до майбутнього пізнання Господа у вічності.
Оскільки через віру ми входимо в Божественне життя, у життя Ісуса Христа, то через віру Бог народжує в нас Своє власне життя. Мета нашої віри – думати так само, як Ісус Христос, дозволити Йому, Який живе в нас завдяки вірі, послуговуватися нами, мислити в нас, жити в нас.
Завдяки вірі в нас може відбутися цілковите перетворення попереднього способу бачення, мислення, сприйняття, переживання. Віра змінює наш спосіб мислення, вчить нас завжди ставити Бога на першому місці, зосереджувати все життя на Ньому, інтерпретувати світ у Його Божественному світлі. Тоді всі наші судження, оцінки, прагнення й сподівання освітляться світлом віри. Так здійснюється єдність віри, яка досягає своєї повноти тільки в любові.
Створений довколишній світ – це вияв голосу, що промовляє до нас. Якщо наша віра слабка, то цей голос розпорошує нас, відвертає від Бога і зосереджує на собі. Зі зростанням віри відбувається зворотний процес. Зовнішній світ тоді говорить нам про Бога, зосереджує на Богові нашу увагу, приваблює до Нього, стає знаком Його присутности, допомагає нам встановити з Ним контакт, стає для нас місцем зустрічі з Ним.
Віра дає можливість подолати ілюзії, побачити за другорядними причинами першопричину. Дозволяє переконатися, що все довкруж нас здійснюється не людськими силами. Віра допомагає угледіти в творінні Божий слід. Дає можливість розпізнати в явищах і подіях Божу волю, усе, що стається, сприймати як вияв Бога.
Розпізнавання присутности, сповненої любови
Кожна мить нашого життя пройнята Присутністю, що любить й обдаровує. Жити вірою – означає вміти побачити Присутність, яка любить і постійно обдаровує нас. Завдяки вірі Христос поступово стає світлом, яке освітлює усе життя людини, увесь світ. Він стає живою, дієвою Присутністю в житті Своїх учнів. Кожна мить життя дарує нам Його Присутність. Час – це Присутність із великої літери, присутність Христа в нашому житті, особиста присутність Бога, що виявляє себе як Той, хто чогось від нас очікує. Бог виявляє Себе через Свою волю. А що таке Його воля? Це завжди наше благо, тому що Бог є Любов. Кожна мить твого життя – це мить зустрічі з цією Присутністю, що любить тебе. Хтось сказав, що час – це таїнство зустрічі людини з Богом. Кожна хвилина в цьому значенні є талантом, про який говориться в Євангелії, оскільки є Присутністю, яка до чогось закликає. У кожну хвилину, радісну чи важку, Господь зсилає благодать. Апостол Павло говорив, що в Богові ми живемо, рухаємося, існуємо (див. Дії 17:28). Отже, від Нього ми отримуємо не лише дар існування, але й дар дихання, споживання їжі, дружби, дар кожної миті життя.
Твердження святої Терези від Дитятка Ісуса, що все є благодаттю, означає, що всі події нашого життя пов’язані з якоюсь формою благодати. Бог приходить до тебе як дар, як благодать, як покликання – у цьому значенні все є благодаттю. Господь прагне, аби усе ставало для тебе “капіталом” добра. Він навіть зі зла намагається витягнути добро. Зло не може бути благодаттю, але Бог у Своїй всемогутності й безмежному милосерді може перемінити на добро навіть його. Наслідки скоєного зла можуть стати нагодою до навернення. Отже, усе є “благодаттю” й усе є талантом, оскільки постійно і скрізь Господь дає тобі цей шанс. Неймовірно важливо, щоб ти повірив у цю постійну Присутність, яка виявляється різними способами.
Теперішня мить, кожна мить несе в собі любов, як сказав кардинал Стефан Вишинський. Благодать є вираженням любови, тому кожна мить пов’язана з любов’ю Божою, оскільки пов’язана з Його благодаттю. Навіть тоді, коли ти дуже грішиш, Христос завжди з тобою і любить тебе. Якби ти пам’ятав про це, якби повірив, що ти постійно занурений у милосердну любов Бога, Який ніколи тебе не полишить, ти, безперечно, не впав би.
Усе, що відбувається з тобою, пов’язане з любов’ю Господа, Який любить тебе, з Його прагненням тобі добра. Він присутній у твоєму житті незалежно від того, що ти робиш. Час – це таїнство твоєї зустрічі з Богом і Його милосердям, з Його любов’ю до тебе і бажанням, щоб усе могло послужити для твого добра, аби кожна твоя провина ставала “щасливою провиною”. Якби ти так оцінював кожну мить свого життя, то в тобі народжувалася би спонтанна молитва. Це була б постійна молитва, адже Господь постійно з тобою і постійно тебе любить. Кожна мить твого життя пройнята любов’ю цієї Присутности, що безперервно обіймає тебе.
Сліди Бога у світі
Віра дозволяє нам в усьому бачити сліди Божого діяння, розуміти, що Він присутній у нас, у нашому духовному, психічному, фізичному житті. Якщо зумієш в усьому бачити Бога, твоя молитва стане молитвою віри, буде молитвою не тільки слів, а й молитвою погляду, захоплення світом, молитвою вдячности за все, що дарує тобі Господь.
Завдяки вірі ми відкриваємо, що люди тільки думають, що є головними дійовими особами історії світу, що насправді головною дійовою особою є сам Господь. Присутність Бога в історії стосується як політики, суспільних відносин, економіки, так і наших сімейних та службових справ. Він присутній скрізь, і все від Нього залежить. У Його руці як доля кожного з нас, так і долі цілих народів та всього світу. Все це ми відкриваємо завдяки вірі. Вона дає нам внутрішній мир, мир, народжений з усвідомлення того, що Бог, Який є безмежною силою й безмежною любов’ю, тримає усе в Своїх повних милосердя руках і провадить усе зі Своєю безмежною мудрістю і любов’ю до мети. Віра дає нам почуття безпеки, мир і переконаність, що ми постійно огорнені Божою любов’ю. Віра – це інше світобачення, інше сприйняття труднощів. Вона дає нам можливість розпізнавати Бога в явищах природи, в яких ми постійно можемо знаходити сліди Його діяння, сліди Його турботи про нас і навколишній світ.
Людиною колосальної віри, яка скрізь бачила сліди Бога, є святий Франциск Асизький. Яка неймовірна віра йде від усієї постаті цього святого, коли він молиться: “Слава Тобі, Господи, у нашому браті місяці і сестрах зірках. Слава Тобі, Господи, у нашому братові вітрі й у повітрі”. Чи ти коли-небудь, йдучи лукою або лісом, відчував у легесенькому торканні вітру дотик Бога? Якщо так, то в тобі є щось від святого Франциска, який скрізь бачив вияв Божого діяння: “Слава Тобі, Господи, у нашому браті вітрі, слава Тобі, котрий у цьому вітрі. Слава Тобі в повітрі, яке освіжає нас, яким ми можемо дихати, бо Ти – наше дихання і наше повітря”. Усе від Бога, день погожий і похмурий; і негода теж є Його погодою. Жива віра дозволяє нам помічати Божі чуда в навколишньому світі й у щоденному житті. Навіть сльота і дощ є Божим чудом, сотвореним для нас. Дощ, який, напевно, не раз промочив тебе до останньої нитки, це теж дотик Бога. Якщо усвідомиш цю істину, то це буде твоя молитва віри.
“Слава Тобі, Господи, у нашій сестрі воді”. Коли, тамуючи спрагу, особливо в спекотні, гарячі дні, ми п’ємо воду, то можемо досвідчити присутність Бога. До такого світобачення ми не звикли. Одначе саме в щоденному житті можна побачити Господа, Який тією водою освіжає нас, зволожує наші висхлі й спечені уста. Він є в цій воді. Усвідомлення цієї Присутности є позицією віри. Тому святий Франциск і нагадує нам про “сестру воду” – символ присутности і дії Господа.
