Можливість від Бога

Кілька місяців потому один мій друг на ім’я Скотт запросив мене на обід. Він сказав: «Джоне, я хочу тебе познайомити з одним товаришем». Я погодився.

У ресторані Скотт представив мене своєму другу, якого теж звали Джон. Виявилось, що він був керівником одного відомого видавництва. Після звичайної розмови посеред обіду Джон запитав мене, з чим я зараз виступаю. Здається, після цього питання я вже нічого не з’їв.

Я почав ділитися з ними своєю проблемою. Приблизно п’ятнадцять хвилин я палко розповідав Скотту і Джону.

В якийсь момент Джон перервав мене на півслові і сказав: «Я хочу тільки, щоб ти знав, ми не зможемо надрукувати твою книгу, бо видаємо лише двадцять чотири книги на рік і тільки добре відомих авторів і пасторів».

«Я не прошу тебе видавати мою книгу, – відповів я. – Я лише відповідаю на твоє запитання, чим я зараз займаюся».

«Звичайно, – сказав він. – Продовжуй».

Я ще хвилин п’ять або десять говорив про цю образливу пастку.

Коли я закінчив, Джон запитав: «Можна мені поглянути на рукопис?»

Сторопівши, я відповів: «Я думав, ти сказав, що не зможеш опублікувати її».

«Це послання не можна не надрукувати, і я хочу передати його власникові видавництва».

Керівництво прийняло це послання і випустило книгу під назвою «Приманка сатани». З часом вона стала міжнародним бестселером. Зараз, коли я пишу цю книгу, продано вже понад мільйон екземплярів «Приманки сатани», вона перекладена більш ніж шістдесятьма мовами світу.

Я ніколи не забуду той день, коли зателефонував другий видавець і повідомив, що вони неодмінно хотіли б надрукувати рукопис і готові прямо зараз запропонувати мені контракт. Я повісив слухавку, пішов помолитися і почув, як Бог ясно промовив у моє серце: «Перше видавництво було твоєю ідеєю. Це видавництво – Моя ідея».

Цей випадок ясно показав мені різницю між хорошим і Богом. Як часто буває, хороша можливість прийшла першою. Потім прийшла можливість від Бога. Те ж саме сталося в житті Авраама і Сари: першим народився Ізмаїл, потім Ісак.

Доказ страху Божого

Що змусило мене прийняти погане рішення і вибрати першого видавця? Чесно зізнатися – моя зосередженість на достатку (я думав про те, що книги досягнуть масового читача), а не на страху Божому. Це змусило мене спокуситися аргументами про логічний і очевидний успіх і заглушити слова, які Бог ясно промовив у моє серце.

Послух – це зовнішній доказ істинного страху Господнього. Коли ми боїмося Бога, ми будемо…

  • Слухатися Його миттєво.
  • Слухатися Його, навіть якщо не бачимо в цьому сенсу.
  • Слухатися Його, навіть якщо боляче.
  • Слухатися Його, навіть якщо ми не бачимо вигоди для себе.
  • Слухатися Його до кінця.

Випробування, яке пройшов Авраам, доводить, що він виконав кожен з цих пунктів. Давайте оживимо в пам’яті цей великий тест.

Одного разу вночі Бог сказав йому пожертвувати своїм сином Ісаком. Чи правильно він чує? Можливо, просто приснився нічний кошмар? Чи не думає він: «Ні! Як це можливо? Я люблю свого сина. Я не можу убити Ісака. Мені дане обіцяння, що царі і народи підуть від нього. Як це обіцяння виконається, якщо я уб’ю його?»

Авраам вигукує: «Що! Як Ти можеш просити мене про це? Ти обіцяв мені, що народи підуть від нього!» У відповідь жодної божественної відповіді, лише мовчання.

Авраам переживає бурю емоцій. Я упевнений, що йому не спалось у ту ніч. Хто з нас не роздумував би над таким проханням декілька тижнів, місяців або навіть років і потім врешті-решт переконав би себе, що це безрозсудно?

Але Авраам вчинив інакше. Написано: «І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав…» (Бут. 22:3). Він миттєво послухався.

Ви колись чули, що хтось з ваших знайомих легковажно коментує: «Бог вже декілька місяців говорить мені про це», і глузує з цього? Яка трагедія, бо люди хваляться тим, що в них немає страху Божого.

Бог просить Авраама пожертвувати найбільшим обіцянням у його житті, якого він чекав двадцять чотири роки, і не пояснює Своє прохання. Авраам не бачить сенсу жертвувати Ісаком, але при цьому все одно виявляє послух.

Жертвувати своїм юним сином – це дуже боляче. Біль зсередини гризе Авраама упродовж усіх трьох днів шляху. Спочатку, коли він тільки почув голос Божий, здавалося легше, але потім з кожним днем божественного мовчання біль наростав. Найважче було, коли Авраам зі своїм улюбленим сином будували вівтар. Проте Авраам все одно залишився слухняним.

Всемогутній не каже Аврааму, що якщо він залишиться слухняним, то йому буде дана замісна жертва замість сина. На відміну від нас з вами в Авраама не було книги Буття, де написано, чим закінчився цей похід. Він доки не бачить жодного зиску від цього веління, але попри все виявляє послух.

Сьогодні усе інакше. Багато людей спочатку хочуть побачити вигоду від послухові Богові і тільки потім послухатися Його. Ми, учителі, часто підживлюємо свої проповіді обіцянками про вигідні переваги, якщо наші слухачі йтимуть за Богом. Ми, автори, думаємо, якщо не напишемо в заголовку або підзаголовку, чим ця книга вигідна читачеві, то вона не продаватиметься.

Нарешті, Авраам проходить потрібну відстань: підіймається на гору, будує жертовника, зв’язує Ісака і заносить ніж над своїм улюбленим сином, приготувавшись встромити його в серце Ісака. Він слухняний до кінця.

Коли ніж описує дугу над Ісаком, несподівано з’являється ангел і промовляє: «Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний» (Бут. 22:12).

Жертвоприношення Авраама, Лорен де Лагір

Звідки ангел дізнався, що Авраам боїться Бога? Бо побачив, що Авраам миттєво виявив послух, навіть коли не бачив у цьому сенсу, коли було боляче, коли він не бачив, що отримає за це, і пройшов увесь шлях до кінця. Він був дуже багатою людиною, і його найбільшим скарбом був син. Але багатство не було сенсом життя для Авраама. Головним пріоритетом його життя був послух Богові.

Благочестивий страх наділяє нас усім необхідним, щоб ми могли розсудливо долати спокусу достатком, щедрими ресурсами і багатством. От що каже Писання: «Благословення Господнє воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою» (Пр. 10:22).

Попередній запис

Віддаючи перевагу хорошому і доброму Богові

Розповім, як одного разу я потрапив у чіпку пастку, пішовши на компроміс зі своїм послухом. Наше служіння перебувало на початковому ... Читати далі

Наступний запис

Безрозсудний підхід

Між Юдою, Ісусовим учнем, і Аврамом ми бачимо колосальну різницю. Юда з легкістю забував про істину, коли йому було треба. ... Читати далі